Організаційна структура інформаційно-обчислювальної фірми
як орієнтири можна рекомендувати лише інтервали, всередині яких мають враховуватися індивідуальні якості керівника.
Уважається, що керованість на різних рівнях забезпечується в межах наведених нижче інтервалів:
кількість філіалів, що замикаються на президентові компанії, — від 3 до 5;
кількість прямих об’єктів управління у віце-президента або директора філіалу — від 5 до 8;
кількість підлеглих осіб у одного керівника — 6—8, але не більше 10;
кількість робітників у бригаді — від 5 до 15.
14. Характерні ознаки перевищення меж керованості, коли потреби управління знизу не збігаються з можливістю управління зверху, полягають у такому:
керівник не знає стану справ на нижчому рівні (межа сприйняття інформації або її недостатність);
керівник не встигає вирішувати питання, що надходять знизу (перевищено зазначені вище інтервали);
керівник недоступний знизу (особисто або через зв’язок);
керівник не всі питання вирішує відразу (дефіцит прав або кваліфікації).
15. Розробникові організаційної структури необхідно знати філософію вищої ланки управління компанії щодо категорії рангу керівників різного рівня. Це може бути коефіцієнт, вагова харак¬теристика, рейтинг важливості даної посади, можливості впливу особи, що обіймає дану посаду, на справи фірми загалом. Наприк¬лад, якщо фірма створює складне, унікальне обладнання, то її доля залежить від технічних служб і технічний віце-президент (головний інженер) повинен мати вищий ранг. На схемі організаційної структури цю посаду потрібно розташувати на вертикальній осі під президентом фірми.
Якщо продукція серійна, освоєна і вирішальною ланкою для фірми є сфера фінансування, то вищий ранг повинен бути у віце-президента з економіки і фінансів. Ранг керівника — це певний набір вимог до кваліфікаційних і ділових якостей, що дають право на обіймання цієї посади і набуття відповідного статусу в ієрархії компанії. Встановити ієрархію посад — завдання розробника, визначити персональний склад — право та обов’язок вищого керівника.
16. Розробникові необхідно виявити весь перелік рішень, що приймаються у фірмі для здійснення всіх видів діяльності, і визначити рівні вертикальної ієрархії, на яких мають прийматися такі рішення. Для цього розробляються спеціальні схеми (матричного типу), які фіксують обсяг повноважень керівників щодо самостійного прийняття рішень з тих чи інших видів діяльності. У таких схемах (звичайно на одному аркуші паперу) описуються всі повноваження, які делегуються в рамках компанії.
Подібну схему можна подати у такий спосіб. У її лівій частині наводиться перелік основних сфер прийняття рішень (наприклад, робота з кадрами, оперативні витрати, капітальні витрати і зобов’язання, ціни та збутові зобов’язання, а також загальні питання). У верхній частині схеми зазначаються управлінські рівні, наділені повноваженнями щодо прийняття рішень з цих напрямів роботи, а також ті працівники, які мають функціональні повноваження з питань, що потребують прийняття рішень, або чия консультація, інформація і поради сприяють прийняттю оптимальних рішень керівниками. Схема має затверджуватися Радою директорів. Це необхідно, оскільки в ній розділяються рішення, що приймаються Радою директорів, і рішення, віднесені до компетенції оперативних керівників.17. Однією з ознак високої якості системи управління є можливість саморегулювання її, тобто щоб за будь-яких відхилень від норми (щодо вартості, якості, термінів тощо) здійснювалося їх швидке фіксування й відразу ж розроблялися та впроваджувалися контрзаходи для повернення системи до нормального стану.
18. Проектування та вдосконалення системи управління — сфера виключно інтелектуальної діяльності, задача формалізації розв’язання цієї проблеми і виходу на оптимум є привабливою, але поки що нездійсненною.