Організаційна структура інформаційно-обчислювальної фірми
Багато які фірми намагаються досягти рівноваги між вертикальною та горизонтальною структурами, щоб використати переваги обох структур.
Для зручності в процесі обговорення різних варіантів організаційних структур розробляють спеціальні структурні схеми організацій, в яких показують, як розподілені працівники та їх обов’язки і де пролягають канали комунікації та лінії підпорядкування: хто кому підпорядкований, хто за яку роботу відповідає і хто перед ким звітує.
Оскільки структура спеціально розробляється менеджерами для досягнення стратегічних цілей, то схематичне її зображення у вигляді схеми по суті є формалізацією плану діяльності організації. Така формалізація необхідна для сприйняття рішень зі структуризації і тих цілей, що спричинили прийняття саме таких рішень, іншими людьми (наприклад, керівниками нового покоління). Ці схеми відображають формальну структуру, яка, у свою чергу, відобра¬жає офіційні плани виконання задач, що стоять перед фірмою.
На рис. 15.5 наведено структуру однієї з київських фірм інформаційного бізнесу.
3 Принципи створення доброї організації
Структура фірми повинна бути побудована з дотриманням низки принципів. Найповніший перелік таких принципів сформульовано А. Файолем. Їх зміст відомий з курсу «Менеджмент» (див. додаток 18).
Заслуговують на увагу принципи організаційного проектування великих і середніх підприємств, сформульовані О. Курочкіним, які здебільшого базуються на принципах А. Файоля, але зорієнтовані на практичні дії, пов’язані зі структуризацією організацій.1. Функції — первинні, організаційна структура — вторинна. Чітко сформульовані функції (функціональне призначення підприємства) — перший і надто важливий початковий параметр, забезпечення якого повинен прагнути розробник, який проектує систему управління і структуру фірми. Функції підприємства мають відображати пріоритетні стратегічні цілі його керівництва. Невдачі багатьох підприємств пояснюються тим, що за зміни пріоритетів під впливом ринкової кон’юнктури, і конкуренції структура залишається колишньою, не розрахованою на їх досяг¬нення.
2. Не може бути ідеальної типової структури і системи управління, яка з однаковим успіхом функціонує в різних місцях та умовах, хоча б через те, що в них будуть задіяні різні люди. Визнання цієї закономірності зобов’язує обережно підходити до оцінювання аналогів. Копіювання чужих зразків не робить честі розробникам і часто призводить до невдач, несподіваних для них.
3. Організаційний проект фірми має бути перспективним, розрахованим «на зростання», тобто на досягнення цілей майбутнього, звідси — необхідність орієнтації на дані активного маркетингу і служб довгострокового прогнозування.
4. Схеми організаційної структури потрібно проектувати знизу вгору, утворюючи спочатку основні виробничі підрозділи фірми (філіали), а потім ремонтні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи, що працюють у режимі сервісу для всієї фірми.
5. Відсутність нормативів для проектування має і свою позитивну сторону. Це дає можливість і навіть зобов’язує розробника проектувати будь-який елемент структури альтернативно, в різних варіантах, прораховуючи їх порівняльну ефективність і вибираючи оптимальний варіант. Такий підхід дає змогу порівняти варіант утворення власних основних і сервісних підрозділів у складі фірми з можливістю купівлі необхідних матеріалів, виробів і послуг у існуючих підприємств даного профілю. Потрібно розрахувати і зіставити (за мірками майбутнього!) всі плюси і мінуси обох варіантів і зробити вибір. При цьому треба мати на увазі, що коли фірма платить за матеріали, вироби і послуги іншим, вона в ціні продукції оплачує їх прибуток. Виробляючи ці ж матеріали і роблячи послуги своїми силами, цей прибуток фірма залишає в себе.
6. Розробник організаційного проекту підприємства повинен враховувати, що в умовах сильної конкуренції організаційна структура і вся система управління мають бути гнучкими та еластичними, забезпечувати швидкий і вільний потік інформації знизу вгору. Як показує практика країн Західної Європи і США, це один з вирішальних факторів, що сприяє виживанню фірми на ринку. Звідси виникає необхідність широкого делегування повноважень і відповідальності нижчим рівням.