Ринок цінних паперів

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одною з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців в її склад не будуть прийняті нові члени. Таким чином законодавець намагається не допустити виникнення монополістів в сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і знаходитися в обізі як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди і угоди на терміни.

Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. На даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філіалів по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. В цей же час помітна тенденція зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів в порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку" (в країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, треба.

Управління біржею

З

агальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, в якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, дозсліджує і регулює спори, виникаючі між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на операцію, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Біржова торгівля облігаціями

Н

а розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції - норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституційних інвесторів, забороняють багато кому з них купувати облігації, які не котируються на якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.