Ринок цінних паперів

Розширяється позабіржовий ринок цінних паперів. Зараз в Україні працює більше 1000 фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це – банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами.

Безперервно росте кількість емітентів цінних паперів і об'єми їх емісії. Якщо в 1992-94 роках цінні папери в основному випускали фінансово-кредитні інститути, то характерною ознакою 1995 року було вже те, що збільшувалася питома вага емітентів-промислових підприємств. Це результат поглиблення приватизаційних процесів. Таку тенденцію українського фондового ринку, яка буде мати місце і розширятися в цьому році, потрібно сприймати як позитивну. У минулому році були випущені перші державні облігації, з'явилися муніципальні цінні папери.

Так дуже коротко можна визначити основні межі нинішнього положення фондового ринку України.

У той же час подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Основні з них це:

•криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

•невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам Міжнародної організації з стандартизації;

•не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки ЦП;

•немає механізму "поставки проти платежу", внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки;

•не реалізовані функції Державної комісії з ЦП і ФР;

•нерозвиненість вторинного ринку;

•відсутність належної інфраструктури;

•невизначеність правового забезпечення механізмів котирування ЦП;

•відсутність заборони на спекуляції на різниці курсів ЦП однієї емісії в різних регіонах;

•невизначеність статусу біржового контракту як документа;

•відсутність стандартів і технічного забезпечення повідомлень про укладену угоду між торговельними системами та ін. інститутами ринку.

•відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна пригадати ситуацію, яка склалася з трастами і іншими фінансовими посередниками);

•недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

•слаборозвиненість первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

•відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовір'я населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

•убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;

•відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.