Види та організація угод на фондовому ринку

Але навіть при акуратному виконанні зобов'язань з угод ризик все ж залишається. Особливо в умовах слабо організованої і неконтрольованої фондової діяльності. Розмір ризику може бути значним, а сам він слабо передбачуваний, оскільки існує багато чинників, що зумовлюють нестабільність ринку. До таких чинників належать: зміна міри ліквідності і прибутковості цінних паперів, коливання ставки банківського кредиту, порушення балансу попиту і пропозиції на фондовому ринку, падіння або зростання цін на активи товарного і валютного ринків, хвиля інфляції, рентабельність галузей народного господарства, що часто змінюється, непередбачені інноваційні процеси, фінансова нестабільність емітентів, труднощі в здійсненні приватизації, конкуренція торговців цінними паперами, вияв нових тенденцій у бюджетній і податковій політиці, неузгодженість термінів розрахунку на світовому ринку цінних паперів тощо. Ймовірно, легше перерахувати те, що не впливає на курс цінних паперів. Особливо, якщо ще враховувати вплив політичних і суспільних явищ, які впливають на зміст, форму і темпи економічної реформи в країнах з перехідною економікою.

Всі ці та інші чинники знаходяться у взаємодії - функціональній або стохастичній. Існують спроби їх класифікувати. Пропонується, зокрема, поділяти ризик на систематичний і несистематичний. Перший з них викликається загальноринковою зміною курсів цінних паперів, що впливає на курс акцій конкретної фірми. Другий вид ризику (несистематичний) зазвичай поєднують із станом конкретної фірми і оцінюють його незалежно від стану ринку загалом. У цьому випадку корисно знати рейтинг (комплексну оцінку) даного цінного паперу, оскільки в ньому важливою складовою є надійність отримання прибутку.

Існують й інші підходи до класифікації ризику. Так, наприклад, рекомендується виділяти загальний ризик, пов'язаний з певним видом капіталу, і ринковий ризик, пов'язаний з групою капіталу (портфелем інвестицій).

На основі вивчення характеру і міри взаємозв'язків між різними чинниками ризику, розробляються системи і методи захисту від ризику. Існують три види такого захисту:

1) запобігання подіям, які можуть завдати збитків;

2) зменшення збитків, що вже наступили;

3) страхування від збитків шляхом передачі відповідальності іншій особі.

Під кожний вид захисту від ризику, особливо під страхування, підводиться складний математичний апарат, описаний в багатьох наукових виданнях зарубіжних вчених і відображаючий досвід біржової гри та сучасну методологію фінансового аналізу. У розвиток цієї методології помітний внесок роблять українські вчені.

Оптимісти вважають (і не без підстав), що можна не тільки здійснювати захист від ризику, але й управляти ним. Однак для цього треба не тільки досконало володіти механізмом укладення фондової угоди, а й грунтовно вивчати і постійно відстежувати загальний стан і тенденцію фондового ринку, пам'ятаючи, що угода - це лише вершина айсберга. І не слід забувати, що ставка на великий виграш завжди супроводиться ознакою великого програшу. Навіть за малоризикові комбінації строкових угод доводиться платити зменшенням шансів отримати прибуток.

5. Хеджування та спекуляція у біржових угодахПри перерахуванні засобів зниження ступеня ризику свідомо не був згаданий такий засіб, як хеджування. Воно заслуговує того, щоб про нього сказати окремо.

Якщо важко поєднати прибутковість і надійність угоди, то можна перенести ризик з одного учасника на іншого. Для такого способу зменшення ризику підібраний термін - хеджування (англійською hedge - захищати). Хеджування розуміється як дія щодо страхування цінних паперів від знецінення внаслідок можливого падіння їх курсу.

Хеджування найбільш повно втілюється в строкових угодах. Звернення до строкових угод дає змогу без великих особливих зусиль перенести ризик з однієї особи на іншу. Перша особа іменується хеджером, а друга - спекулянтом. Між іншим, сторонами угоди можуть виступати два хеджери, коли один з них страхується від ризику, пов'язаного з підвищенням ціни, а інший - від ризику, пов'язаного із зниженням ціни.

Хеджування може захистити хеджера від втрат, однак при цьому позбавляє його можливості скористатися сприятливим розвитком кон'юнктури, якщо таке станеться. Про цю особливість строкової угоди і хеджу добре знають особи, які пов'язані з виробничим процесом і планують свої майбутні витрати і прибутки. Вони знають і готові поступитися потенційним прибутком заради визначеності перспектив фінансового становища компанії. Це одна з причин використання строкових угод.