Методи оцінювання ризиків на ринку цінних паперів

Перспективним є метод соціально-економічного експеримен¬ту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями. Недоліком методу є несвоєрідність багатьох фінансових ситуацій, що ускладнює розповсюдження висновків, отриманих у результаті окремих експеримен¬тів, на велику кількість конкретних аспектів фінансового життя підприємства.На практиці за оцінки фінансового ризику широко використовується метод аналогій. Спеціалісти, фінансові менеджери на основі різних публікацій або практичного досвіду інших підприємств оцінюють вірогідність настання певних подій, отримання конкретного фінансового результату, ступінь фінансового ризику. На основі методу аналогій будуються фінансова стратегія й тактика багатьох підприємств. Однак потрібно враховувати, що кожне підприємство має велику кількість притаманних тільки йому особливостей кадрового, сировинного, галузевого характеру. Оцінювання ризику — своєрідне мистецтво, яке базується на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків; на одночасному врахуванні великої кількості суперечливих факторів; використанні різноманітних теоретичних підходів і знання прецедентів практики.

Систематичний ризик достатньо точно прогнозується фундаментальними методами вивчення ринкової кон’юнктури. Аналіз кон’юнктури передбачає відстежування як поточного стану ринку, так і прогноз його розвитку. Спостереження, оцінка й виявлення тенденцій розвитку ринку об’єднані поняттям «моніторинг». Фундаментальні методи використовуються за довгостро¬кового прогнозування й базуються на аналізі сукупності макроекономічних показників. Вони розробляються й використовуються службами кон’юнктурного передбачення, створеними при науково-дослідних інститутах і університетах, товарних і фондових біржах.

Упродовж останніх десятиліть у США, Японії та західних європейських країнах було проведено велику теоретичну роботу з вимірювання ризику за інвестування в різні фінансові інструменти та його використання в оцінці дохідності інвестицій.

Загальновідомо, що дві основні складові цієї теорії такі:

1. Фактор «бета», який вимірює ризик вкладень інвестицій.

2. Модель оцінки капітальних активів (capital asset pricing model — CAPM), яка пов’язує ризик, який вимірюється за допомогою фактора «бета», з рівнем очікуваної дохідності фінансових інструментів.

Фактор «бета» — це показник недиверсифікованого ризику, який демонструє, як реагує курс цінного папера на ринкові сили (чим більше, тим вищий фактор «бета» для цього цінного папера).

Фактор «бета» розраховують на основі взаємозв’язку фактичної дохідності цінних паперів і фактичної ринкової дохідності (остання зазвичай розраховується як середній показник дохідності всіх або великої кількості акцій). Фактор «бета» для всього фондового ринку дорівнює 1; усі інші його значення розглядаються відносно цієї величини. «Бета» може бути як додатнім, так і від’ємним, хоча майже всі значення цього по-

казника зазвичай позитивні, і більшість акцій мають «бету» в

діапазоні від 0,5 до 1,75.

На Заході основна частина брокерських фірм і видавництв фінансових видань публікує фактори «бета» для широкого спектра цінних паперів. Чим вищий фактор, тим більший ризик має цінний папір (табл. 11.8).

Таблиця 11.8

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ФАКТОРА «БЕТА» ТА РИЗИКУ

Отже, «бета» показує тип реакції цінного папера на дії ринкових сил. Наприклад, якщо очікується, що ринкові процеси призведуть до 100-процентного зростання ставки дохідності впродовж останнього періоду, тоді на акції зі значенням «бети» 1,5 очікувалось би збільшення доходу в цей період приблизно на 15 % (1,5 • 10 %).