Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері

—витрати на сплату процентів (винагороди) за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);

—відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках;

—витрати на здійснення реклами будівельної продукції.Традиційно накладні витрати нормуються двома способами — на будівельні роботи (у процентах до прямих витрат) і на монтаж¬ні (у процентах до основної зарплати робітників). Накладні витрати враховуються в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт за нормами, установленими постановою Кабінету Міністрів України для міністерств та відомств.

Загалом вартість будівництва (обсяг інвестицій) підприємств, будинків і споруд визначається замовником і охоплює:

—договірну ціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядчиком за контрактом;

—частину базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до діяльності замовника;

—базисну кошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;

—додаткові витрати замовника, викликані формуванням ринкових відносин;

—обов’язкові відрахування, збори й платежі, передбачені чин¬ним законодавством;

—податок на додану вартість;

—премію за введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва;

—додаткові витрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщо вони передбачені будівельним контрактом.

За підсумками розрахунку вартості будівництва показуються зворотні суми, тобто кошти, що повертаються замовнику після введення об’єкта в експлуатацію.

Викладена вище методика ціноутворення в інвестиційній сфері вкрай недосконала й громіздка та несе в собі рудименти командно-адміністративної системи.

Базисна вартість будівництва й визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовується на фіктивному рівні цін і дезорієнтує інвестора, у деяких випадках ставить його у важке фінансове становище й може призвести до банкрутства.

Підрядчик також має великі труднощі через необхідність періодично переглядати й обґрунтовувати приріст цін на інвестиційні товари, що використовуються в будівництві (матеріали, деталі, напівфабрикати), вартість робочої сили й експлуатації буді¬вельних машин та механізмів, а також інші статті витрат.

Методика визначення базисних цін будується на підставі нормування до прямих витрат планових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших, які не залежать від прямих витрат.

Вартість будівельно-монтажних робіт охоплює витрати на мон¬таж технологічного обладнання. Тобто вартість монтажу обладнання відділена від вартості самого обладнання й ураховується у складі витрат на зведення будівель, споруд.

Такий порядок ціноутворення не зацікавлює підрядчика в економії матеріалів, збереженні конструкцій, зниженні витрат на транспортування.

З розвитком ринкових відносин такий порядок ціноутворення веде до необґрунтованого зростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних робіт.