Оцінка проектів за обмежених інвестиційних можливостей

2.Керівництво віддає перевагу політиці стабільного зростання перед імпульсною моделлю зростання й проблемами, які її супроводжують.

3.Керівництво встановлює обмеження для окремих підрозділів затвердженням річних бюджетів капіталу.

Бюджет капіталу є одним з найсуттєвіших елементів комплексного планування й контролю на підприємстві. Інколи доцільно ввести обмеження стосовно проектів (на короткий період) для забезпечення ретельнішого планування й контролю в організації. Установ¬лення інвестиційних обмежень за підрозділами забезпечує простий метод роботи з небажаними передбаченнями грошових потоків. Наприклад, там, де в підрозділах мають «звичку» створювати цілий перелік інвестиційних пропозицій для їхнього затвердження й реалізації, установлення інвестиційних обмежень у межах такого підрозділу змушує його керівництво визначати власні пріоритети й віддавати перевагу проектам, які забезпечують вищу прибутковість.

Раціонування у найпростішій формі виникає, коли фінансові обмеження встановлено на один окремий період. Варто розглянути приклад, у якому для виробничого підрозділу підприємства встановлено річний ліміт (витрати капіталу в розмірі 20 млн грн) У табл. 1.4 вміщено інформацію про різні інвестиційні можливос¬ті для підрозділу за умови, що вартість капіталу становить 10 %.

Таблиця 1.4ІНВЕСТИЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ (млн грн.)

За відсутності будь-яких фінансових обмежень проекти А—Г, кожен з яких має позитивну чисту теперішню вартість, могли б бути прийняті до реалізації. Якби цю інформацію було доведено до інвесторів, загальна ринкова вартість цінних паперів теоретич¬но зросла б на 44 млн грн — величину їхньої чистої теперішньої вартості. Проте наявні фінансові обмеження не дають змоги зробити вибір на користь усіх прибуткових проектів. Тепер необхідно вибрати інвестиційний проект, який пропонує найвищу чисту теперішню вартість у межах 20 млн грн витрат. Найпростіший метод вибору проектів за обставин, що склалися, полягає в знаходженні індексу прибутковості, який інколи називають коефіцієнтом «доходи-витрати»:

Вибір проекту здійснюється за ознакою найвищого співвідношення між теперішньою вартістю й інвестиційними витратами. Використання цього методу має сенс за умов раціонування капіталу, тому що він зосереджує увагу на NPV кожного проекту, ураховуючи обмеженість ресурсів, потрібних для його реалізації. Оцінка проектів відносно чистої теперішньої вартості 1 грн інвес¬тиційних витрат може дати ранжирування, яке відрізняється від ранжирування за правилом чистої теперішньої вартості. Наприклад, за відсутності ранжирування капіталу проект А має найвищий ранг (за правилом NPV), проект В має вищий ранг за умови обмеження за капіталом, як показано в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

За припущення, що кожний проект є безмежно подільним і не взаємозв’язаним з іншими, керівництво підприємства буде намагатися досягти максимальної чистої теперішньої вартості від 20 млн грн. інвестиційних витрат, дозволяючи повне прийняття проектів Б і Г та 7/15 проекту А.

Проте на практиці індекс прибутковості рідко пропонує оптимальне рішення. По-перше, лише невелика кількість інвестиційних проектів має таку привабливу рису, як подільність. Де це можливо, ступінчате розміщення проектів, відповідно до обмежень з витрат, відбувається за рахунок прибутковості. За припущення, що проект є неподільним, оптимальною стає комбінація лише двох проектів А і Б, що дає чисту теперішню вартість 23 млн грн. Проект Г, який ранжировано вище А, за використання індексу дохідності (прибутковості), тепер вилучається з переліку прийнятих. Значно важливішим є обмеження, що індекс дохідності (прибутковості) прийнятний лише тоді, коли раціонуван¬ня капіталу існує лише для одного періоду. А така ситуація на практиці зустрічається дуже рідко. Для підприємств, вимушених працювати за будь-якої форми раціонування капіталу («м’якої» чи «жорсткої»), існує тенденція її продовження на кілька періодів.

Отже, індекс дохідності виступає як доцільний метод під час вибору проектів за умови раціонування капіталу, коли інвестиційні проекти є подільними й незалежними, а ресурсні обмеження діють лише протягом одного періоду. Тоді, коли ці умови не виконуються (тобто в більшості випадків), інвестиційний вибір має бути зроблено з-поміж загальних показників чистої теперішньої вартості всіх альтернативних комбінацій інвестиційних мож¬ливостей, що наближаються до обмеження за витратами капіталу.

Багато проблем у підприємницькій діяльності, будучи вираженими через проблему раціонування капіталу, мають спільні риси й зводяться до трьох основних: