Оцінка проектів за обмежених інвестиційних можливостей

У перших підрозділах зазначалося, як за певних обмежуючих припущень збільшується багатство акціонерів, якщо фірма приймає інвестиційні пропозиції, котрі мають позитивну чисту теперішню вартість. Альтернативне тлумачення правила чистої теперішньої вартості може бути таким: приймаються проекти, які пропонують норму дохідності, що перевищує альтернативну вартість капіталу (дохідність, яку можуть отримати акціонери, інвестуючи деінде за такого самого рівня ризику).

У цьому підрозділі розглядається випадок, коли підприємство обмежене в прийнятті всіх запропонованих інвестиційних проектів з позитивною чистою теперішньою вартістю.

На практиці окремі інвестиційні проекти не можуть бути прийняті або відкинуті навіть за правилом чистої теперішньої вартос¬ті, оскільки залишається нерозв’язаною проблема формування цілісного пакету інвестиційних проектів, який має найвищу сукупну чисту теперішню вартість для акціонерів.

На недосконалих ринках вирішення проблеми бюджетування капіталу може включати розміщення обмеженої кількості ресурсів між конкурентними економічно бажаними проектами, які всі разом реалізувати неможливо. Термін «раціонування капіталу», як він зазвичай трактується, має відношення як до некапітальних, так і до капітальних обмежень. Наприклад, ресурсним обмеженням можуть бути наявність кваліфікованої робочої сили, управлінський час, потреба в оборотному капіталі тощо. Інвестиційні обмеження можуть виникнути навіть унаслідок наполягання на тому, щоб вище керівництво оцінювало й затверджувало всі капітальні проекти, створюючи таким способом портфель невикористаних інвестиційних проектів.

Раціонування може виникнути (1) у зв’язку з тим, що підприємство не може отримати капітал за ринковою ставкою дохідності або ж (2) унаслідок внутрішніх фінансових обмежень, установлених керівництвом. Обмеження, установлені зовні, вважаються жорсткими, а встановлені в самій організації — м’якими. Відповідь на запитання стосовно того, до якої міри вони діють на підприємствах Великобританії, наводиться в доповіді Вільсона . Одним із висновків було те, що не існувало свідчень стосовно наявності загальної нестачі фінансування в промисловості за переважними процентними ставками й рівнями попиту.

Пізніше дослідження показало, що:

1.Проблема низького рівня інвестування виникає загалом не від нестачі коштів (недостатнього фінансування), а від невідповід¬ності попиту на кошти.

2.Обмеження по капіталу, там де вони існують, установлюються у першу чергу під дією внутрішніх факторів, а не під впливом зовнішніх факторів ринку капіталу.

3.Капітальні обмеженні гостріше відчуваються на порівняно невеликих підприємствах з невисокою прибутковістю і значним ризиком .

Інформацію по Великобританії щодо перших двох висновків узагальнено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОГРАМ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ Є «ДУЖЕ ВАЖЛИВИМИ» (%)

Нестача прибуткових проектів і загальна економічна невизначеність за прийняття рішень залишаються основними чинниками, що спричиняють низький рівень інвестування. М’яке раціонування (частково виражене в небажанні підвищувати рівень заборгованос¬ті) також є важливим обмеженням, але жорстке раціонування (нестача капіталу) не розглядається як особливо важливе обмеження.

Керівництво підприємства вимушене встановлювати такі обмеження по капіталу, які з певних причин можуть призвести до принесення в жертву проектів, що створюють багатство. Причини:

1.Керівництво встановлює максимальні ліміти на запозичення й не може або не хоче залучати додатковий капітал на короткий період. Отже, обсяги інвестування насправді обмежуються обсягами надходжень коштів із внутрішніх джерел.