РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Як вже згадувалося, серед найбільш популярних на ринку найбільш надійними є цінні папери НБ "Україна" і АТ "Укрречфлот". У цих структурах добре налагоджена робота по переоформленню своїх акцій, що мають іменну форму, що істотно впливає на частоту операцій з ними.

Отже, загалом становлення і розвиток ринку цінних паперів в Україні має однозначну спекулятивну тенденцію, однак з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне набирати іншого вигляду і у нього з'являться інші пріоритети. Багато дилерів припинили роботу зі спекулятивними цінними паперами, а інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовують для участі в діяльності підприємств з подальшим можливим отриманням довгострокового прибутку від зростання курсової вартості.

.§2. Вплив НБУ на РЦП

Якщо поглянути на досвід США і розвинених країн Західної Європи, то видно, що національні банки цих країн (в США -Федеральна Резервна Система) відіграють одну з ведучих ролей на місцевих ринках цінних паперів. В Україні ж НБУ приділяє недостатньо уваги ролі ринку цінних паперів в поліпшенні економічної ситуації, що склалася.

Так, наприклад, залишається не до кінця відрегульованим питання необхідності отримання ліцензії Національного банку України на придбання цінних паперів українських підприємств іноземними інвесторами. Оскільки цінні папери українських підприємств є валютними цінностями, то їх придбання тим чи іншим чином може бути віднесене до валютних операцій. Як правило, проведення таких операцій вимагає генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком деяких операцій, визначених декретом Кабінету міністрів України "Про режим валютного регулювання і валютного контролю". У цей же час Національний банк України ніяк не обмежував можливість придбання акцій українських підприємств іноземними інвесторами як на повторному ринку, так і при створенні підприємств з іноземними інвестиціями.

Крім того, що НБУ, як було сказано вище, приділяє недостатньо уваги ринку цінних паперів, він використовує цей ринок в своїх суто особистих інтересах, а ніяк не в інтересах народу. Так, наприклад, перший аукціон по державних цінних паперах (облігаціх) готувався в поспіху - про його проведення повідомили менш ніж за тиждень. Термін цей був дуже короткий навіть для Нацбанку. Довелося відсунути аукціон ще на три дні. Ніяких паперів не надрукували, інструкцію по оподаткуванню не написали. До кінця не було ясно, які ж кошти можуть направляти на аукціон комерційні банки - вільні чи з нерозподіленого прибутку. Крім комерційних банків інші юридичні особи на аукціон не допускалися. НБУ вирішив не ризикувати, обмеживши коло учасників лише своїми підопічними. Досить ясно пояснив вагомість аукціону Віктор Ющенко, сказавши, що він стане, швидше, політичною акцією, свідченням функціонування фінансового ринку в Україні.

Зрозуміло, було зроблене все, щоб аукціон вдався.

І тут ми підійшли, мабуть, до найбільш інтригуючої події, пов'язаної з першим випуском держоблігацій 1995 року на третьому аукціоні по дорозміщенні 5000 тисяч облігацій, що відбувся 18 квітня. Його короткі підсумки : розміщені всі 5000 облігацій по середній ціні 125,29 млн. крб.Виходить, за тиждень, що пройшов після другого аукціону, номінальна ставка по облігаціях впала відразу на 35,5%, тоді як за місяць між першими і старими торгами її падіння становило всього 32%. Дивно, чи не так? До того ж ніяких додаткових заходів для підвищення попиту на держпапері ніхто не робив.

Незважаючи на запевнення Нацбанку в тому, що правила гри неухильно дотримувалися, в душі банкірів все ж закрався сумнів в чесності головного гравця. Судіть самі: кількість учасників не збільшилася, а навпаки скоротилася з 35 до 32 банків. Менше було подано і заявок. Так що попит істотно не змінився. Відштовхуючись від ціни минулого аукціону, можна було прогнозувати ціну відсікання в районі 101 млн. крб., що, ймовірно, і зробили багато учасників. Однак Віталій Мігашко стверджує, що 90% заявок було подано з ціною від 122 до 126 млн. крб., хоча максимальна ціна, вказана в заявках - 126 млн. крб. Насторожує інший факт: чому об'єм продажу по неконкурентних заявках (тобто по середньозважений ціні) раптом виріс до 65% від загального об'єму (при 20-30% на попередніх аукціонах)? Адже частка неконкурентних заявок серед загального числа поданих істотно не змінилася, становивши всього 18,8%. Для "розбору польотів" цікаво було знати об'єм попиту по неконкурентних заявках, однак в довідці НБУ його чомусь немає.

Проте, залишимо банкірів і їх часті спори з НБУ поки збоку, і звернемо свої погляди на фондовий ринок. Як вплинув на нього випуск держоблігацій ? Відповідь, схоже, одна – ніяк. І головна причина – по старому не відрегульований механізм обігу облігацій на повторному ринку (і в цьому провина НБУ). Хоч ще в кінці березня Віктор Ющенко з японських островів обіцяв, що через місяць цей механізм буде розроблений і впроваджений. Правда, НБУ не бачить проблем з перереєстрацією , коли хоча б один з учасників операції добирається до тимчасового депозитарія Нацбанку. Але клієнтів ця єдина умова мало влаштовує. Якщо комерційні банки готові діяти під чесне слово НБУ, то іншим юридичним особам цього явно мало. По-перше, потрібно чітко визначити умови оподаткування операцій з облігаціями. По-друге, папери повинні стати по-справжньому представницькими. Поки ж всі рахунки депо, на яких зберігаються облігації, доступні Нацбанку, доти електронний вигляд облігацій не дуже узгоджуватиметься з принципами представницького ЦП. По-третє, не заважало б зменшити термін обігу паперів, ввести уніфікований договір купівлі-продажу і т.д і т.п.