Основні характеристики фондового ринку, типи фінансових посередників,акції та їх види, векселі

Фізичні особи здійснюють на фондовому ринку інвестиції в різні види цінних паперів. При цьому вони або інвестують кошти в ок¬ремі види цінних паперів, або формують диверсифікований портфель цінних паперів через участь в інститутах спільного інвестування — інвестиційних фондах та компаніях. Інвестиції фізичних осіб в ос¬новному здійснюються за посередництвом брокерських контор та через відповідні підрозділи фінансових інститутів, що виконують брокерські функції.

Корпорації виступають емітентами цінних паперів при нестачі власних фінансових ресурсів та інвестують кошти в цінні папери ін¬ших емітентів за наявності вільних фінансових ресурсів і вигідних про¬позицій щодо інвестування коштів в інструменти фондового ринку.

Іноземними учасниками ринку є уряди, корпорації, фінансові інсти-тути, населення інших країн, а також міжнародні фінансові інститу¬ти й організації, їх можливості щодо залучення та інвестування коштів на національному фондовому ринку регламентуються чин¬ним законодавством відповідної країни.Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують у своїх інтересах чи інтересах клієнтів трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститу¬ти інфраструктури ринку, що забезпечують нормальне функціонуван¬ня ринку. До інститутів інфраструктури ринку належать організа¬тори торгівлі на біржовому та позабіржовому ринках — біржі та позабіржові торговельні системи, депозитарії, реєстратори, клірингові палати, інформаційні і рейтингові агентства. Певну роль у забезпе¬ченні функціонування ринку цінних паперів відіграють саморегульо¬вані організації професійних учасників ринку, які виконують певні функції регулювання, а також захищають інтереси професійних учас¬ників ринку та інвесторів.

Найбільш розвинені фондові ринки світу функціонують відповід¬но до принципів, розроблених за рекомендаціями Групи тридцяти — міжнародної організації незалежних експертів, яка займається роз¬робкою стандартів фондових ринків. У 1989 р. у Лондоні з ініціати¬ви цієї Групи було скликано симпозіум, на якому було обговорено питання організації розрахунків на провідних світових ринках, а також вироблено рекомендації щодо організації діяльності фондо¬вих ринків, які отримали назву "рекомендації Групи тридцяти". Ре¬комендації містять положення щодо поліпшення функціонування ринків цінних паперів, вдосконалення клірингу і розрахунків на фондових ринках світу, подальшу стандартизацію міжнародної тор¬гівлі цінними паперами.

Основними принципами функціонування фондових ринків згідно з рекомендаціями Групи тридцяти є забезпечення цілісності, прозо¬рості, централізації ринків цінних паперів, відповідність національ¬них систем обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам, введення системи електронного обігу цінних паперів, а також забезпе¬чення інтересів та прав інвесторів. Прозорість ринку цінних паперів, що означає доступність для всіх учасників ринку значних обсягів до¬стовірної інформації про цінні папери та їх емітентів, пов'язана з фор¬муванням відповідної законодавчої бази. Цілісність ринку у межах окремої країни має забезпечуватись наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котировки цінних паперів, єдиного центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку. Централізація ринку повинна забезпечуватись спеціально створеними державними органами, які мають здійснювати держав¬ний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів.

Фондовий ринок у різних країнах Європи становить більш-менш значущу частину фінансового ринку. Велике значення він має в Англії, Німеччині, Франції. Значно меншу роль він відіграє в економіці Австрії, Італії, Іспанії, а в таких країнах, як Греція, Португалія, Ірлан¬дія, його роль несуттєва. В багатьох країнах держава активно кори¬стується фондовим ринком для розміщення своїх боргових зобов'я¬зань з метою фінансування державного дефіциту.

Незважаючи на те, що Італія належить до економічно розвинених країн, фондовий ринок тут розвинений досить слабо і спрямований в основному на забезпечення фінансування державного боргу.

На відміну від італійського ринку, який є виключно національ¬ним, швейцарський фондовий ринок характеризується своєю міжна¬родною спрямованістю. Головна біржа країни — Амстердамська — є однією із найстаріших бірж світу, налічує 255 членів і на сьогоднішній день являє собою приватну установу, що об'єднує банки та маклерські контори. Позабіржового ринку в країні немає. Торгівля цінними паперами, що не котируються на біржі, відбувається на фондовій біржі до або після торгової сесії. Іноземні акції становлять більш як поло¬вину біржового обороту.

Особливістю фондового ринку Англії є те, що там переважно емі-туються іменні цінні папери — акції та облігації. Якщо говорити про величину ринків різних цінних паперів, то можна зазначити, що в Європі найбільшим ринком акцій є англійський, а облігацій — німецький. Найбільші в світі національні ринки акцій належать СІЛА, Японії та Англії. Ємність цих ринків у середині 90-х років станови¬ла відповідно 4,6 млрд дол. СІЛА, 3,6 та 1,1 млрд дол. СІЛА.