Основні характеристики фондового ринку, типи фінансових посередників,акції та їх види, векселі
На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторин¬ний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу лік¬відність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основни¬ми операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.
На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розмі¬щення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановле¬на законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того щоб успішно пройти процедуру пуб¬лічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінан¬сово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. В законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.При приватному розміщенні реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів не проводиться.
Приватне розміщення частіше використовують для облігацій з фіксованим купоном, а не для акцій. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати на ринку протягом певного періоду, оскільки вони є досить ризиковими в порівнянні з цінними папера¬ми, розміщеними публічно. Цінні папери, розміщені приватне, є низьколіквідними і привабливими не для всіх інвесторів. Як правило, такі цінні папери розміщуються серед великих інституційних інвесторів, які зацікавлені в конкретному підприємстві і впевнені в його стрімко¬му зростанні. В більшості випадків приватне розміщуються цінні папери нових компаній.
У США до 1990 р. розміщені приватне цінні папери не підлягали перепродажу протягом двох років після їх емісії. Тільки в 1990 р. Комісією з цінних паперів було затверджено Правило 144а, згідно з яким розміщені приватне цінні папери могли бути перепродані ве¬ликим інвесторам у будь-який час після їх розміщення, що підви¬щило їх ліквідність.
Приватне розміщення цінних паперів не є обов'язковим атрибу¬том будь-якого національного ринку і зустрічається не у всіх краї¬нах. Так, в Україні емісії цінних паперів підлягають обов'язковій реєстрації в Комісії з цінних паперів та фондового ринку, а отже, можуть розміщуватись тільки публічно.
Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку виступають фондові біржі, на позабіржовому — торговельно-інформаційні системи. Існують різні погляди на струк¬туру цін біржового та позабіржового ринків. Одні вважають, що най¬кращі ціни інвесторам можуть запропонувати в позабіржовій сис¬темі, оскільки заявки виконуються за найвищими із запропонованих цінами, а велика кількість ділерів, що пропонують свої ціни купівлі-продажу, забезпечує можливість найкращого вибору із багатьох за¬пропонованих. Інші вважають, що найвищі ціни складаються на біржі, де всі заявки групуються в єдиному центрі.
Залежно від специфіки організаційної структури ринку розріз¬няють вертикальний та горизонтальний ринки. Прикладом горизон¬тального ринку є ринок США. На різних біржах країни котирують¬ся цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній. На Нью-йоркській біржі — головній біржі США — котируються акції корпорацій групи А (найвищого рівня), на Американській — групи В та ін. При цьому цінні папери різних груп обліковуються в різних депозитаріях.
Рис. 1. Структура фондового ринку
Прикладом вертикальної організації ринку є Франція. Всі цінні папери котируються в системі Товариства французьких бірж, збері¬гаються й обліковуються в національному депозитарії. Всі папери, що є в обігу у Франції, поділяють на три групи котирування: К1, К2, К3. До офіційного котирування в групі К1 потрапляють цінні папери найвищої якості, до К2 — цінні папери, які не допущені до офіційно¬го котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи К3 входять цінні папери, що не претендують на лістинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.
Структуру фондового ринку наведено на рис. 1. Безпосередні¬ми учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, а також іноземні інвестори та емітенти. Держава виконує на фондовому ринку дві важливі функції: здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобов'язання для за¬безпечення потреб бюджету. Функція регулювання здійснюється че¬рез визначені державні інститути. В Україні такими інститутами є Комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна в ме¬жах своїх повноважень. Генеральним агентом з розміщення емісій державних цінних паперів виступає, як правило, Національний банк, емітентом казначейських зобов'язань — Державне казначейство.