Обіг цінних паперів - укладання та виконання угод щодо цінних паперів

Необхідність появи нового суб'єкту ринку цінних паперів - реєстратора випливала не тільки з бажання емітента знати “в обличчя” своїх акціонерів, а і з правової особливості іменного цінного паперу (Фінансові ризики №3, 2000, Хоружий С.Г. “Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках”).

Поняття “реєстратор” несе досить важливий зміст. Угода, укладена між продавцем і покупцем цінного паперу, виконується без залучення реєстратора. Реєстратор саме реєструє перехід права власності, виконуючи роль “свідка” цивільно-правових відношень. Однак, останнє “слово” в перереєстрації прав, закріплених цінним папером, - за реєстратором.Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на іменні цінні папери є сертифікат. На сертифікаті іменного цінного паперу повинно зазначатися ім’я власника. Зміна власника спричиняє за собою необхідність заміни сертифікату. Зобов'язальні права, закріплені цінним папером, переходять до нового власника з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (згідно ст.5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” “Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів”).

Іншими словами, придбавши іменні цінні папери і отримавши від попереднього власника сертифікати, новий власник повинен звернутися до реєстратора для перереєстрації прав. Після внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів реєстратор видає новому власнику сертифікат іменного цінного паперу.

Емітенту потрібен реєстратор для виконання своїх зобов’язань перед власниками цінних паперів і для отримання інформації про цих власників. Також реєстратор повинен забезпечити баланс між обсягом випущених цінних паперів та їх розподілом між власниками. Ця функція досить важлива, оскільки вона забезпечує зменшення ризиків інвестиційної діяльності.

У Законі України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” передбачено, що саме емітент обирає форму випуску цінних паперів - документарну або бездокументарну. Тобто витрати, які пов’язані з цим вибором, фактично буде нести емітент цінних паперів. Для документарної форми - це сплата послуг реєстратора, оплата друкування і вручення своїм акціонерам сертифікатів цінних паперів.

Для реєстратора ведення реєстру - виключний вид діяльності. Виконуючи свою роботу за договором з емітентом, більшість реєстраторів коштів від емітентів майже не отримує. Покриття витрат, пов`язаних з веденням реєстру, реєстратор може здійснювати переважно за рахунок обслуговування власників. Це призводить до підвищення вартості обігу цінних паперів для інвестора і може зменшити для нього економічну доцільність від таких інвестицій. Добре, якщо реєстратор знаходиться поблизу. А якщо він за сотні кілометрів, або якщо придбані цінні папери потрібно перереєстровувати у різних реєстраторів?

Крім того, право власності на іменні цінні папери в Україні і досі підтверджується різними за формою сурогатами. Виготовлення сертифікатів акцій переважно не відбувається. Тільки 3 тис. з 35 тис. акціонерних товариств виготовили для власників сертифікати цінних паперів. Громадяни України, які брали участь у приватизації державного майна, не повністю забезпеченні документарним підтвердженням права на частку власності, отриману під час приватизації (п.5 Основних напрямів розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році, затверджених Указом Президента України від 30 жовтня 1999 року N 1415/99).

Разом з тим, чи є необхідність “добивати” таким важким фінансовим тягарем приватизовані підприємства?

Чи більш захищеними стануть права власника в разі друкування і вручення йому сертифікату цінного паперу?

Оскільки для цінного паперу зобов'язальні права емітента все ж таки головні - то реєстр власників іменних цінних паперів і є найбільш слабким місцем при обігу іменних цінних паперів.

Використовуючи недосконалість чинного законодавства, тільки 15,7 тис. емітентів передали ведення реєстрів власників цінних паперів незалежним реєстраторам. Незважаючи на назву “незалежний”, проблемою може стати не тільки контрольованість діяльності такого реєстратора з боку емітента (існування так званих кишенькових реєстраторів), а й контрольованість діяльності реєстратора з боку акціонера – власника цього реєстратора. Це створює передумови для зловживань.