Обіг цінних паперів - укладання та виконання угод щодо цінних паперів
Напевно, необхідно уважно придивитися до досвіду інших країн, які вже давно зіткнулися з цими проблемами. Досвід розвинутих ринків цінних паперів, існуюча нормативно - правова база щодо регулювання цих ринків може стати цінним матеріалом для розвитку фондового ринку України. Шлях України щодо гармонізації українського законодавства до актів ЄС передбачає, зокрема, наявність доступу українських фахівців до актів ЄС, які регулюють ринок капіталів (відповідно до ст.189 Договору про заснування ЄС існує 5 типів актів ЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки). Грунтовного осмислення стратегії європейської інтеграції України можливо досягти на основі вивчення конкретних документів ЄС, доступ до яких у українських фахівців обмежений.
Однак ринки капіталу і, зокрема, фондові ринки України як нові інститути “не можуть формуватися на основі штучно сконструйованих стандартних стереотипів, бути калькою з чужого досвіду, навіть найкращого. Механічно, штучно відтворити процес розвитку інших країн не вдавалося ще ніде і нікому” (виступ Президента України "Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє" на науковій конференції 16 листопада 2000 року).
Результати розвитку українського фондового ринку показують, чого варта спроба прямого впровадження іноземного досвіду без його адаптації до українських реалій. Такий досвід має бути вивчений й адаптований з урахуванням усього комплексу законодавчих і нормативних актів України. Цей шлях забезпечить реальну можливість інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки.
Для виконання цієї задачі мають бути залучені не тільки досвідчені іноземні фахівці а й висококваліфіковані фахівці української академічної школи, які добре знають економічну ситуацію в Україні. Мають бути проведені фундаментальні дослідження і аналіз процесів, які відбуваються на фондовому ринку України.
(забезпечення участі висококваліфікованих спеціалістів у доопрацюванні законодавства, яке регулює ринок цінних паперів, передбачено п. 27 ”Заходами щодо реалізації Указу Президента “Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. №179-р)
На мій погляд, важлива централізація цього процесу із широким обговоренням результатів аналізу та проектів законодавчих актів, які будуть сприяти змінам на краще (напевно, фрагментація законодавства, яке регулює діяльність на ринку капіталу, і стан розвитку фінансового сектору обумовили прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. №1620 “Про Координаційну раду з питань політики фінансового сектору“).
Метод проб та помилок повинен поступитися місцем глибокому, всебічному і тверезому аналізу, зваженим на терезах науки прогнозуванню, продуманій організації практичного втілення наміченого.
Можливо використати і власний досвід. Мова іде про принципи регулювання розрахункових та кредитних відносин (глава 33 Цивільного кодексу України). Загальне законодавство встановлює принципові норми цивільно-правових відносин при кредитуванні та розрахунках. Решта норм, включаючи технологічні правила та обов’язкові процедури, встановлюється спеціальним законодавством і нормативними актами Національного банку України. Це дозволило НБУ створити одну з кращих платіжних систем в Європі та оперативно реалізовувати новації і забезпечувати можливість інтеграції цієї системи з іншими платіжними системами світу. У відношенні до ще більш складного фінансового інструменту - цінного паперу, нажаль, за таким сценарієм події не розвиваються.
На мій погляд, загальні вимоги до обігу цінних паперів повинні регулюватися загальним та спеціальним законодавством, а технологія встановлюватися відповідними нормами та стандартами (Фінансові ризики №2, 2000, “Про деякі проблеми ринку цінних паперів”, Хоружий С.Г.).
Певна кількість проблем вже вирішиться в разі прийняття нової редакції Цивільного кодексу України. Однак інші проблеми, напевно, ще не “визріли” для їх вирішення. Як не згадати вислів: “доки грім не гряне … ”.
Розглянемо детальніше обіг цінних паперів, який складається з двох етапів: укладання угоди та виконання угоди.
Перший етап - укладання угоди
Припустимо, що цінний папір - це майновий документ, що перед його власником посвідчує певні зобов’язання особи, яка випустила цінні папери. На мій погляд, правомірно говорити про право власності на цінний папір і про зобов'язальні права, що закріплені цінним папером. Як товар цінні папери можуть виступати об’єктом цивільно-правових відносин і виступати об’єктом угоди.