Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках

Законодавством України визначені правові основи власності і правовідносини власника майна з особою, яка представляє інтереси власника. В Україні емітент депозитарних розписок - іноземна депозитарна установа або є власником цінних паперів, або власником є хтось іншій, наприклад, власник депозитарних розписок. В українському законодавстві (так само як і в законодавстві інших країн) відсутнє поняття “номінальний власник”. Вирішення правових проблем реалізації випуску депозитарних розписок шляхом установлення юридичної рівності між “номіні” і українським “номінальним утримувачем” (депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі) засновано лише на рівності кореневої частини цих двох понять (із погляду граматики). З правової точки зору це несумісні поняття.

Джерело такої правової невідповідності понять аналогічно невідповідності понять зберігач і custodian і визначається законодавством України, яке регламентує право власності. У Україні поняття “номінальний утримувач” відноситься тільки до іменних цінних паперів. Номінальний утримувачем може бути тільки український депозитарій або зберігач цінних паперів. У одного номінального утримувача на рахунку у цінних паперах по тим самим цінним паперам не може бути зареєстрований інший номінальний утримувач. Кореспондентські відношення щодо цінних паперів між зберігачами в Україні не припускаються.Реєстрація номінальним утримувачем зберігача або депозитарій у реєстрі власників цінних паперів не означає переходу до номінального утримувача права власності на цінні папери (внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача). Право володіння, користування і розпорядження майном залишаються за власником цінних паперів, а змінюється лише місце фіксації майнових прав (фіксація права власності провадиться не у реєстратора, а у зберігача). Укладання зберігачем договору про відкриття рахунку у цінних паперах з власником цінних паперів не може бути обумовлено відмовою депонента від якогось із прав, що надає цінний папір. Рахунок у цінних паперах у зберігача може бути відкритий тільки власнику цінних паперів. Крім того, емітент депозитарних розписок не може бути зареєстрований номінальним утримувачем у реєстрі власників іменних цінних паперів, якщо він не український депозитарій або зберігач.

Під реєстрацією в реєстрі власників іменних цінних паперів номінального утримувача в Україні можна розглядати встановлення “облікових” відношень між учасниками Національної депозитарної системи (між реєстратором і депозитарієм або зберігачем). Таким чином, відсутня правова рівність між поняттями “номіні” і “номінальним утримувачем” як і між поняттями “зберігач” і “custodian”.

Реалізація іноземною депозитарною установою програми випуску депозитарних розписок може здійснюватися у тому випадку, якщо ця установа не є власником цінних паперів. Цей випуск можливий у випадку встановлення кореспондентських відношень між Національним депозитарієм України і емітентом депозитарних розписок. Встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн” відносяться до компетенції Національного депозитарію України.

Підставою для такого висновку можуть служити норми прямої дії Закону, що саме Національний депозитарій України має право на “укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство, або кореспондентські відношення для обслуговування міжнародних операцій із цінними паперами учасників Національної депозитарної системи”.

Норми законодавства України обмежують кількість можливих шляхів реалізації депозитарних розписок на цінні папери українських емітентів:

1) депозитарні розписки випускаються власником цінних паперів українського емітента;

2) випуск депозитарних розписок реалізується шляхом встановлення відношень між емітентом українських цінних паперів, емітентом депозитарних розписок і Національним депозитарієм України.

Депозитарні розписки, випущені іноземною депозитарною установою під цінні папери, якими він володіє на праві власності, можна вважати цінними паперами даної установи. Це можуть бути або бездокументарні депозитарні акції, оформлені глобальним сертифікатом, або документарні депозитарні розписки. Вони є зобов'язаннями цієї юридичної особи. За ними виникає нове право власності саме на дані цінні папери - депозитарні розписки (малюнок 3). При цьому у тій країні, де здійснюється цей випуск, повинна існувати система державної реєстрації таких цінних паперів. Існуючі програми випуску депозитарних розписок під українські цінні папери реалізовувалися саме за таким сценарієм.