Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках

Найбільш яскравим прикладом сполучення зобов'язальних і майнових прав є цінні папери на пред'явника. Момент передачі цінних паперів на пред'явника як майна новому власнику є і моментом, коли зобов'язання емітента цих цінних паперів також переходять до власника цінних паперів. У даному випадку цінний папір як об'єкт майнового права є титулом власності. Однак немає відповіді на суто правове питання, що таке цінний папір як майно, якщо немає зобов'язань емітента або самого емітента. Облік зобов'язальних прав, що випливають із права власності на цінний папір, веде власник даного цінного паперу. Іншими словами, сам власник повинен знати коли отримувати дивіденди, коли влаштовуються загальні збори акціонерів тощо.Отримавши цінні папери на пред'явника власник може їх зберігати на території України. Цінні папери “внутрішніх” емітентів на пред'явника мають також найбільш просте обертання за кордоном держави. Обіг цінних паперів на пред'явника, у випадку їхнього вивозу за межі України регулюється законодавством країни, де відбувається угода з такими цінними паперами (малюнок 1). Однак, якщо у власника - нерезидента виникне бажання вивезти свої цінні папери за кордон він має дещо знати. Україна, як деякі інші держави, розглядає вивіз цінних паперів за кордон своєї країни - як вивіз капіталу і, фактично, обмежує обіг цінних паперів своїх емітентів в інших країнах валютним і митним законодавством. Досвід постсоціалістичних країн доводить справедливість таких заходів. Без розвитку внутрішнього фондового ринку вихід цінних паперів за кордон призводить до відтоку потоків капіталу в інші країни і поступового занепаду внутрішнього фондового ринку. Розвинуті країни вже давно пройшли цей етап. За рахунок вільного переміщення капіталу економіки цих країн швидко розвиваються і взаємно інтегруються. “Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога активнішого залучення її в міжнародну торговельну систему. Входження України у світовий економічний простір можливе лише на базі відкритості економіки з одночасним застосуванням комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку. Сценарій відгородження від зовнішнього світу, який відстоюється деякими політичними силами, є небезпечним і перспективним”(Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.”).

Таким чином, цінні папери на пред'явника можуть бути в обігу як на території України, так і за її межами.

У протилежність європейським традиціям проведення приватизації в Україні здійснювалася за російським сценарієм із використанням іменних цінних паперів. Поява в Україні іменних цінних паперів обумовила необхідність формування нового суб'єкту ринку цінних паперів - реєстратора. Створення реєстраторів випливало не тільки з бажання емітента знати “в обличчя” своїх акціонерів (кредиторів), але і з правової особливості іменного цінного паперу. Як майно, іменний цінний папір із зазначенням імені власника є титулом власності даного власника. Зміна власника спричиняє за собою необхідність заміни титулу власності. Таким чином, реєстратор не тільки фіксує перехід права власності, виконуючи роль “свідка” цивільно-правових відношень, але і видає новий титул власності (сертифікат) новому власнику іменного цінного паперу. Приведена особливість іменного цінного паперу знижує його оборотність. Іншими словами, придбавши іменні цінні папери їх власник (резидент або нерезидент) повинен звернутися до реєстратора для перереєстрації права власності. Подолання цього обмеження здійснюється знерухомленням цінних паперів. Для цього в українському законодавстві тільки для іменного цінного паперу визначене поняття номінальний утримувач.

Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на іменні цінні папери є сертифікат. Однак право на зобов'язальні права, закріплені цінним папером, переходить до нового власника з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Тобто майнові права підтверджуються окремо від зобов'язань емітента. Ця правова проблема ще чекає свого вирішення.

Таким чином, укладання договорів щодо переходу права власності на іменні цінні папери можливо як на території України, так і за її межами. Однак зобов'язання емітента цінних паперів перейдуть до нового власника після реєстрації у реєстратора в Україні. Новий сертифікат видає власнику також реєстратор в Україні (малюнок 1).

Світові тенденції розвитку електронного ринку капіталу із використанням найсучасніших технологічних і правових рішень вплинули на патріархальні уяви в Україні щодо паперового ринку цінних паперів. Глобалізація економіки вимагала стрімкого розвитку депозитарної діяльності. З появою депозитарної діяльності “паперові” цінні папери здали свою “останню опору” перед реалізацією ідеї Кнута Векселя (шведський економіст ХIХ сторіччя) про “безпаперовий” ринок капіталу. Прийняття Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (далі -Закон) призвело до розвитку депозитарної діяльності в Україні і появи понять: “знерухомлення цінних паперів” (переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/ або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/ або депозитарію) і “дематеріалізація цінних паперів”.В Україні поняття “знерухомлення цінних паперів” і “дематеріалізація цінних паперів” визначені Законом. Замість поняття “дематеріалізація”, що означає з юридичної точки зору процес зміни місця фіксації майнових прав, у цьому Законі введене поняття “бездокументарна форма цінного паперу” (здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір). Випуск цінних паперів у бездокументарній формі, а також можливість знерухомлення документарних цінних паперів обумовили необхідність створення нових елементів інфраструктури ринку цінних паперів - зберігачів і депозитаріїв.