Облік грошових розрахунків

• акредитиви;

• векселі;

• інкасові доручення.

Платіжні вимоги та інкасові доручення застосовуються тільки у випадках, передбачених чинним законодавством і нормативни¬ми актами НБУ. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами і розрахунковими чеками в бюджетних установах практично не здійснюються.

Найпоширенішою формою розрахунків є розрахунки платіж¬ними дорученнями, які застосовуються як у місцевих, так і між-місцевих розрахунках за товари, роботи, послуги. Вони забезпе¬чують максимальне наближення строків отримання товарно-мате¬ріальних цінностей і здійснення платежу, запобігають виникнен¬ню кредиторської заборгованості у покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це переказ бюджетних коштів підві¬домчим установам, платежі до бюджету, органів страхування, інших цільових централізованих фондів, погашення кредиторсь¬кої заборгованості, оплата претензій, штрафів, пені тощо.

Платіжні доручення банк приймає тільки в межах коштів на рахунках, крім доручень на нарахування до бюджету сум подат¬ків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільо¬вих фондів.

Якщо отримувач коштів не має рахунка в банку або розрахун¬ки платіжним дорученням неможливі, установа може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підпри¬ємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються для переказу аліментів, авторського гонорару, коштів на витрати, пов'язані з відрядженням, тощо.

При фінансуванні бюджетних установ через органи Держав¬ного казначейства порядок розрахунків платіжними дорученнями має свої особливості, які випливають з того, що функцію обслуговуючого банку для таких установ фактично виконує орган Державного казначейства.

Вексельна форма розрахунків являє собою розрахунки між отримувачем коштів і платником коштів з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем. Правовою основою вексельного обі¬гу в Україні є законодавчі та нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, прийнятого Женевсь¬кою вексельною конвенцією 1930 року.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті, досить різноманітні. Вони різняться за емітентом, угодами, суб'єктами,

що здійснюють оплату, наявністю застави, порядком оплати, мо¬жливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.96 № 689 «Про затвердження Порядку застосування векселів Державного казначейства» закладено законодавчі основи застосування казна¬чейських векселів у розрахунках бюджетних установ. Казна¬чейські векселі - це один з видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Міні¬стерством фінансів України наказом від 9.12.97 №269 затвер¬джено порядок видачі, обліку і погашення векселів Державного казначейства України.

Векселедавцем і платником за казначейськими векселями висту¬пає ГУДКУ. Векселі випускаються у вигляді простих векселів з век¬сельними сумами 5000 і 1000 грн. Уповноважений банк виступає генеральним агентом Державного казначейства України по забезпе¬ченню організації видачі, зберігання, здійснення індосаменту та по¬гашення векселів. Погашення казначейських векселів здійснюється органами Державного казначейства України шляхом:

- перерахування на рахунок пред'явників казначейських век¬селів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;

- зарахування суми казначейського векселя у сплату його держателем обов'язкових платежів, що в повному обсязі надхо¬дять до державного бюджету. Схему простого вексельного обігу наведено на рис. 4.3.