Інформаційна система "виробничі запаси": облік і ревізія
9. Списано суму раніше відображеного податкового кредиту по транспортних послугах 644 63
10. Передано сировину у виробництво 23 201
11. Списано суму ТЗВ 23 20/ТЗВ
12. Витрачено паливо для адміністративних потреб 92 203
Право вибору методу обліку ТЗВ належить підприємству.
Ще раз акцентуємо увагу на тому, що, незалежно від способу обліку ТЗВ, у рядку 140 "Товари" Балансу, форма якого затверджена П(С)БО 2, товари, згідно з П(З)БО 9, повинні відображатися за собівартістю (тобто з обліком ТЗВ). Отже, якщо бухгалтерський облік ТЗВ ведеться на субрахунку 282 "Товари в торгівлі", то при проведенні переоцінок особливої уваги такі ТЗВ вимагати не будуть.
Тому говорячи в загальному про документальне відображення виробничих запасів, ця процедура є досить складна і може утворювати „камінь спотикання” для спірних питань.
2.2. Організація обліку, документальне відображення, інвентаризація та особливості обліку переоцінки виробничих запасів
Переоцінка виробничих запасів ведеться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації. Така вимога викликана необхідністю застосування принципу обачності, згідно з яким активи або доходи не мають бути завищені, а зобов'язання або витрати - занижені.
Чиста вартість реалізації — це сума, яку очікують одержати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням імовірних витрат на їх виробництво і реалізацію. Тобто чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з процесом підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо реалізації. Запаси відображаються за чистою реалізаційною вартістю, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили початково очікувану економічну вигоду. Якщо первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, сума перевищення списується на витрати звітного періоду [92, c.240].В практиці це досягається шляхом уцінки. Положенням про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та зайвих товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.99 № 149/300, встановлено, що уцінці підлягають товари і продукція, які не мали збуту протягом трьох місяців і не користуються попитом споживачів, а також товари і продукція, які частково втратили свою первинну якість (якщо вони не втратили товарний вид і придатні до використання), та зайві товарно-матеріальні цінності (матеріали, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності, які більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Уцінка товарно-матеріальних цінностей проводиться за даними інвентаризації. На підставі аналізу даних про наявність товарів, продукції і зайвих товарно-матеріальних цінностей виробничі підприємства вносять зміни до планів виробництва, а торгові підприємства - до планів завезення аналогічних товарів, матеріальних цінностей, проводять роботу по перегляду заключених договорів на їх завезення і на закупку по імпорту.
Розмір уцінки товарів, продукції, зайвих товарно-матеріальних цінностей визначається комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчої якості, насиченості ринку такими товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть бути уцінені вдруге до рівня їх можливої реалізації. Технічно-складні товари і продукція, які мають виробничі паспорти (верстати, прилади, телерадіоапаратура та ін.), уцінюються тільки за наявності паспорта. Вони мають бути справними і придатними до використання [101, c.140].
Дані про уцінені товари, продукцію, зайві товарно-матеріальні цінності заносяться до опису-акта уцінки залежаних товарів і продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей. Опис-акт складається на виробничих підприємствах і підприємствах оптової торгівлі на кожному складі товарів, продукції та зайвих товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі - у кожному відділенні (секції), магазині та іншій торговельній одиниці в двох екземплярах і підписується усіма членами комісії, які проводили уцінку, а також матеріально відповідальними особами. Матеріали на уцінку розглядаються і затверджуються керівником (власником) підприємства протягом двох днів після одержання. Один екземпляр опису-акта передається до бухгалтерії, другий - залишається у матеріально відповідальної особи.