Всеосяжна дія оподаткування та передумови функціонування податкових систем
Таким чином, уже один із самих простих і поширених податків викликає лавину соціально-економічних наслідків, які в силу інтернаціоналізованого характеру тютюнового бізнесу мають навіть міжнародний резонанс. Так, відома транснаціональна корпорація Philip Morris знаходиться в таборі прихильників специфічного акцизу, бо фіксована сума податку на певну кількість сигарет більш влаштовує виробника дорогих марок. Навпаки, виробник більш дешевих сортів компанія British American Tobacco заінтересована в адвалерному акцизі. Відповідно різняться й інтереси споживачів. Лише на прикладі одного податку вочевидь заплутаний клубок суперечливих ефектів, що впливають на поведінку платників податків і дії податкових служб.
В оподаткуванні, як ніде, помітна дуалістична природа людини, в свідомості якої конкурують дві домінанти: індивідуалістична і соціально-громадянська. Перша провокує особу діяти в обхід держави, вплив другої схиляє людей не виходити за межі загальноприйнятих поведінкових стандартів чи правового поля. В свідомості платника без протиставлення між почуттям особистого інтересу та імперативом суспільного обов’язку не обходиться жоден акт оподаткування. Єдиний спосіб примирити, та й то не до кінця, ці контрастні мотивації – зробити так, щоб цілі та масштаби державної діяльності максимально співпадали з інтересами і цінностями основної маси платників податків. Саме до такої мети віками йшли і значною мірою реалізували її західні народи в умовах ринкової економіки та демократично-правової державності.
В історичній ретроспективі податки існують із найдавніших часів, вони супроводять всю історію цивілізації. Достатньо сильна державна влада завжди могла примусити платити податки. В такому разі оподаткування сприймалось населенням як пограбування, насильницьке відчуження доходів і власності на користь держави, а нерідко в особистих інтересах монарха. Визнання суспільством легітимного права влади збирати податки визрівало поступово, впродовж багатьох віків по мірі того, як держава стала служити населенню та підпорядкувала державні фінанси контролю з боку представників суспільства (парламенту, громадськості, преси). Перш ніж із ненависного платежу, вимушеного державною владою, податок перетворився в усвідомлене фіскальне зобов’язання громадянина мали відбутися великі соціально-економічні зрушення, знадобились зусилля багатьох поколінь європейських мислителів, учених, державних діячів.
За своїм генетичним походженням цей переворот у суспільній свідомості західних народів розпочався з Великої хартій вільностей у Англії (1215 р.), але особливо посилився, став необоротним із часів Великої Французької революції (1789–1793 рр.). Замість слова “податок” – “impôt” (від дієслова imposer, що означає “накладати”, “нав’язувати”), французькі революціонери ввели в офіційний лексикон термін “contribution” – “внесок” (походить від дієслова “сприяти”, “приймати участь”, “платити свою долю”). В знаменитій “Декларації прав людини і громадянина” (1789 р.) ст. 12 про характер суспільної влади, котра установлена на користь усіх, а не для особистої вигоди тих, кому вона довірена, і ст. 13 про справедливий розподіл внесків, необхідних для утримування держави, логічно знаходяться поруч. За твердженням “поета фінансової науки” Лоренца Штейна (1815–1890), у Німеччині до XVIII ст. знали термін Abgabe (збір), і тільки пізніше ввійшов у вжиток термін Steuer (податок) у значенні плати за загальну вигоду. Так що високе суспільне призначення податків – факт, лінгвістично зафіксований.
На Заході чотири базові суспільні цінності знаходяться в основі вчення про податки, визначають магістральне спрямування податкової теорії, практики і політики: ринок, демократія, правова держава, громадянське суспільство. Саме заради забезпечення та збереження цих цінностей громадяни створюють, утримують, захищають свою державу.Ринкова економіка – сформована на основі раціоналістичного мислення та індивідуальних інтересів господарська система, в якій рішення щодо використання ресурсів, виробництва та обміну приймаються на основі цін, що складаються у результаті добровільних обмінних угод між учасниками ринку: виробниками і споживачами, власниками засобів (факторів) виробництва і працівниками. Рішення, прийняті в такій економічній системі по суті своїй є самостійними й децентралізованими, тим самим демократичними. Як всеохоплююча економічна реальність ринок не може не впливати на кількісний та якісний стан державних фінансів.
Вибір пріоритетів для функціонування державних фінансів, визначення режиму оподаткування здійснюються через механізми політичної демократії. Її ідеальні суб’єкти – люди демократичних переконань, хто усвідомлено сприймає державні фінанси як сукупність грошових зобов’язань і взаємних послуг громадян та держави. З такого погляду в сфері державних фінансів демократія діє як система взаємо визнаних прав і зобов’язань: сплачуючи податки, громадяни виражають свою фіскальну лояльність державі, котра, в свою чергу, через бюджетний процес визначає та легітимізує спільні інтереси та потреби громадян, а через бюджет задовольняє їх. Має значення і процедурна сторона політичної демократії – періодичне змагальне переобрання осіб, наділених вищою повнотою влади та правом приймати відображені в державних доходах і видатках рішення, що стосуються всіх членів суспільства.
На функціонування державних фінансів і податкову систему зокрема справляють вплив ідеї соціальної демократії, прихильники якої вважають ринкову економіку ефективною, але соціально несправедливою системою. Тому вони пропонують і практично реалізують компроміс між властивим ринку принципом підприємницького прибутку і принципом суспільного добробуту за формулою Ієремії Бентама (1748–1832): найбільше щастя для найбільшої кількості людей. Тобто, – наявними благами і матеріальними можливостями слід наділити максимальне число людей шляхом посиленого оподаткування сильних, багатих, здорових на користь немічних і соціально незахищених.