Всеосяжна дія оподаткування та передумови функціонування податкових систем

Податки – первинна умова існування й діяльності держави, неодмінна ознака цивілізації. Разом із тим, у більшості країн світу, за винятком тих небагатьох, де оподаткування вкрай лібералізоване, податки за силою дії на всі верстви суспільства, по безпосередньому до всіх відношенню дошкуляють до живого усіх і кожного. Один американський автор у книзі під красномовною назвою “Оподаткування – долари і почуття” стверджував, що в США податки поглинають одну третину валового продукту, часу і таланту нації, стаття “податки” – крупніша від будь-якої іншої окремої статті сімейного бюджету. В результаті кожен американець на одну третину “соціалізований” (socialized). “Податки диктують нам як витрачати наші час і гроші поки ми на цьому світі, а також і те, що написати в заповітах перед тим як відправитися на той світ... Податки навіть стосуються інтимних справ як-от рішення одружуватися чи ні, на кому одружуватися, коли одружуватися та яким чином одружуватися”•.

Податки впливають на настрої рядових громадян, на поведінку національних еліт, знаходяться у фокусі фінансово-економічних досліджень, постійно перебувають під вогнем критики. До передумов побудови і функціонування національних податкових систем відноситься економічне, політичне, соціальне і культурне середовище. Сутність оподаткування залежить від природи людини в її ставленні до призначення і діяльності держави.

Податки потребують багатоаспектного осмислення, що перетворює науку про них в міждисциплінарну галузь знання. Оподаткування – складна сукупність соціально-економічних явищ і суспільно-державних відносин, що породжують далекосяжні умовиводи і наслідки. Адже в сукупності індивідуальних ставлень платників до податків відображений економічний, морально-етичний і політичний стан суспільства. За подіями і законодавчими нормами податкового процесу бачиться певний рівень соціально-економічного розвитку держави, а також правова творчість громадянського суспільства у всій різноманітності інтересів і поглядів, обумовлених економічно, історично, політично. Подушні податки, – писав свого часу Адам Сміт (1723–1790), – часто зображували як ознаку рабства. “Проте будь-який податок є для особи, що платить його, ознакою не рабства, а свободи”, при умові, додає Сміт, якщо людина, піддана державі, має певну власність [34, c.526]. Маючи приватну власність, сам платник податків не може бути власністю когось іншого. В оподаткуванні втілене сум’яття людей, які створили податки і самі ж несуть податкові зобов’язання. Кожен із податків породжує цілий шлейф економічних і соціальних наслідків, із якими треба рахуватися.

На доказ цих міркувань візьмемо для прикладу один із давніх і поширених податків – акциз на тютюнові вироби. Тут при виборі між специфічною, адвалерною і комбінованою (змішаною) системами оподаткування приходиться враховувати численні ефекти, дія яких виходить далеко за межі суто фіскального призначення даного податку. (Ми вже не говоримо про те, що тютюновий акциз здавна покликаний виконувати, за словами старовинних фінансистів, поліцейську й гігієнічну функції, тобто стримувати курців шкодити власному здоров’ю).

Так, специфічний акциз у формі фіксованої ставки (в євро, кронах, рублях і т. д.) на одиницю продукції (1000 шт. цигарок) зручний в адмініструванні та вигідний фіскально. Адвалерний акциз більш складний і дорожчий в адмініструванні, а головне, дозволяє зменшувати податкові платежі шляхом маніпулювання трансфертними цінами. Адже виробник може занизити відпускну (гуртову) ціну, по якій реалізує продукцію проміжним (афілірованим) бізнес-структурам, що не заважає продавати товар по ринкових роздрібних цінах на послідуючих ланках торгової мережі. Контролювати останню при відсутності державної монополії на тютюнові вироби неспромога будь-якій структурі. Тим самим адвалерна система провокує порушення порядку обчислення та сплати акцизу, особливо загрозливі при низькому рівні податкової культури. Адже під кутом зору соціальної психології в сфері оподаткування права людини не так важливі, як її громадянські обов’язки, бо загальна культура особистості апелює саме до обов’язків. Крім того, залежний від вартості акциз не створює заінтересованості виробника в затратах, пов’язаних з підвищенням споживчої якості продукції.

При застосуванні комбінованого акцизу за схемою: фіксована специфічна ставка плюс адвалерна частина акцизу (певний процент від ціни) програють виробники більш якісних, значить – менш шкідливих для здоров’я, але більш дорогих у виробництві, цигарок. Так само суттєве значення має ціна, на основі якої нараховують адвалерну складову акцизу. В країнах Європейського Союзу акциз за комбінованою системою справляється за єдиним прейскурантом роздрібних цін на кожній пачці цигарок, де вона б не продавалася. Інша справа в Росії, де акциз беруть із відпускної ціни. Тут на додачу до зловживань із цінами фіск зазнає втрат через неможливість контролювати всю масу не ліцензованих тютюнових лавок і безлічі “коробейників”.Нарешті, може одна з альтернативних систем тютюнового акцизу здатна захищати вітчизняного виробника від іноземних конкурентів? На перший погляд, такій меті відповідають комбінована та адвалерна системи, оскільки, скажімо, в країнах СНД, на ринку переважають тютюнові вироби нижньої й середньої цінових категорій, що відповідає рівню платоспроможності основної маси курців. Проте, і цей аргумент відпадає, коли прийняти до уваги, що тютюновий бізнес переважно контролюють транснаціональні компанії з змішаним капіталом. У такому разі ніщо не загрожує національним інтересам, бо такі компанії сплачують податки на тій території, де вони діють. Щоправда, по-іншому стоїть питання про дивіденди з прибутку компаній, акціонери яких розсіяні по всьому світові.