Визначення прибутку для оподаткування
Отже, різна величина сум, що обкладаються податком на прибуток у податковому та фінансовому обліку, є наслідком застосування різних методологічних засад відображення доходів і витрат, що призводять до розбіжностей.
Причиною утворення тимчасової різниці є: відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат; відмінності у визначенні доходу; різні методи нарахування амортизації в податковому та бухгалтерському обліку; різні підходи до відображення сум переоцінки та до оцінки активів у податковому та бухгалтерському обліку.
З метою уникнення додаткових вибірок для визначення реальної суми відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань податковий облік необхідно будувати на основних принципах і методах бухгалтерського обліку, передбаченіих національними стандартами. Слід відмовитися від методики нарахування амортизації, яку рекомендує податкове законодавство, і застосовувати лише методи, зазначені в П(С)БО 7 “Основні засоби”. Тому в процесі підготовки проекту Податкового кодексу та відповідних нормативних документів, пов’язаних із веденням податкового обліку, необхідно передбачити його застосування не паралельно, а лише на основі даних фінансового обліку.
Так, на думку О. Амоші, законодавство про оподаткування має “встановлювати, хто є платником податків, що є об’єктом оподаткування, які можуть бути розбіжності між фінансовою і податковою базами оцінки, в які терміни варто сплачувати податки та ін., але аж ніяк не те, як розраховувати фінансові результати. Відповідно податкові органи не можуть вказувати, як варто розуміти правила визначення прибутків і витрат. Це – виняткове право бухгалтерів і їх фахових організацій”.
Взаємозв’язок бухгалтерського обліку з податковим через ліквідацію тимчасових різниць, що виникають при визначенні податку на прибуток, дає переваги даним фінансового обліку для інформаційного забезпечення податкового обліку. Тоді в обліку виникатимуть лише постійні різниці. Ми пропонуємо податковим службам України зробити перелік статей витрат, які призводитимуть до виникнення постійних різниць.
Однією із важливих причин виникнення постійних різниць є ті, які виникають через систему стимулювання окремих виробників і галузей економічної діяльності. Зауважимо, що застосовувати єдиний підхід до оподаткування не можна, адже рівність в оподаткуванні може призвести до неоднакового податкового навантаження на доходи платників податків. У зв’язку з цим не можна обійти увагою питання пільг, бо саме вони є основною причиною утворення постійних різниць. Щодо цього питання немає єдності думок, і тому спостерігаються іноді різкі коливання – від застосування широкого кола пільг до їх повної заборони.
На думку авторів наукового видання “Фінанси в період реформування агропромислового виробництва”, без пільг податки не зможуть повною мірою виконувати своє призначення, їх регулююча функція при цьому значною мірою послабиться. Водночас коло пільг не може бути і занадто широким, тому що податковий механізм ”розмивається”, втрачає чіткість. Враховуючи це, недоцільно в директивному порядку наперед встановлювати коло пільг і час їх дії. Необхідно, в разі виникнення відповідної ситуації, їх скасувати, якщо зникає в них потреба. Якщо буде достатнє економічне обґрунтування доцільності застосування тієї або іншої пільги, то вона повинна вводитися, тому що від цього завжди буде економічний ефект [1]. Саме така система щодо оподаткування прибутку повинна бути врахована під час підготовки проекту Податкового кодексу.З цією метою пропонуємо у робочому плані рахунків підприємств облік постійних різниць вести у системному порядку на окремих субрахунках. Для обліку доходів, які не включатимуть у валові доходи, пропонуємо відкрити субрахунок 747 “Доходи, які зменшують оподаткований прибуток”, а для витрат, які не входитимуть у валові витрати, – 851 “Витрати, які збільшують оподаткований прибуток”. Дані субрахунки будуть транзитними, де по дебету і кредиту нагромаджуватимуться суми валових доходів, валових витрат, які не включаються у валові доходи й валові витрати, без ПДВ.
Введення цих субрахунків не порушує вимоги Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій.
При відображенні доходів, які не включатимуться у валові доходи, пропонуємо складати такі бухгалтерські проводки.
1. На суму одержаного доходу при відвантаженні продукції, в рахунок наступної оплати, що не включається у валові доходи підприємства (без ПДВ, акцизного збору):