Визначення прибутку для оподаткування
Кінцевим фінансовим результатом діяльності та основним джерелом, за рахунок якого підприємство розвиває свою матеріальну базу, стимулює працю, виплачує дивіденди засновникам, є прибуток. Тому питання оподаткування прибутку займає важливе місце у діяльності підприємства. Від правильності визначення оподаткованого прибутку, повноти та своєчасності перерахування до бюджету відповідних коштів залежить його перспектива в майбутньому.
Нині найактивніша бухгалтерська проблема полягає у взаємозв’язку бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства. Саме на цьому наполягають та над цим працюють деякі вітчизняні вчені: Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Дем’яненко М.Я., Калюга Є.В., Кірейцев Г.Г., Лінник В.Г., Массаковський В.Б., Мельник П.В., Палій В.Ф.
Методика визначення податкового прибутку побудована на жорстких податкових правилах і при цьому не можна одержати вірогідну інформацію про фінансові результати господарської діяльності, зокрема сільськогосподарських підприємств, тоді як при розрахунку бухгалтерського прибутку настає реальна картина фінансового стану підприємства, незалежно від вимог податкового законодавства.
Застосування різних методик при визначенні податкового і бухгалтерського прибутків породжує розбіжність між ними, яку слід розглядати як постійні різниці.
Під постійними різницями в податковому і бухгалтерському обліку розуміють такі, які виникають у звітному періоді між показниками цих прибутків і які в наступних звітних періодах не анулюються. Причиною виникнення постійних різниць є те, що окремі доходи і витрати визначаються лише при розрахунку бухгалтерського або податкового прибутку.
В обліку, крім постійних, виникають тимчасові різниці, тобто – різниця між оцінкою активу або зобов’язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або відповідно зобов’язання. Різниці ці виникають в одному звітному періоді, а анулюються в даному або в наступних звітних.
Основна причина виникнення тимчасових різниць полягає в тому, що валовий дохід у податковому обліку не завжди дорівнює доходу у бухгалтерському обліку. А відповідно і моменти визначення доходів і витрат у податковому обліку не збігаються із бухгалтерським обліком.
У бухгалтерському обліку доходи обчислюються лише за методом нарахування, а в податковому – за подією, яка відбулася раніше. Одні суми беруть участь у формуванні бухгалтерського прибутку в одному звітному періоді, а податкового – в іншому, тоді як інші суми формуватимуть тільки бухгалтерський або тільки податковий прибуток. Таким чином, завжди виникає різниця між бухгалтерським і податковим прибутками.
На думку автора, моменти визнання валових доходів і витрат є порушенням принципу реалізації, оскільки моментом визнання доходів може бути лише дата переходу права власності та ризику від продавця до покупця. Але, захищаючи свої інтереси, держава не може погодитися із цим принципом, бо в нинішніх умовах господарювання платіжна криза, що полягає в неодержанні оплати від покупців, є глобальною проблемою, розв’язання якої важливіше, ніж вирішення питань, пов’язаних із виробництвом продукції. Для держави замість принципу нарахування логічнішим здається правило першої події, що і призводить до надмірного вилучення фінансових ресурсів у підприємств.
Таким чином, через те, що існують розбіжності за часом відображення доходів і витрат у податковому і бухгалтерському обліку, виникають постійні різниці. Це свідчить про те, що у податковій політиці нашої держави ігнорується розуміння прибутку як економічної категорії, внаслідок чого підприємства переплачують або недоплачують податок на прибуток: його реальний фінансовий результат менший або більший від податкового прибутку.
Склалася ситуація, що деякі підприємства, минаючи бухгалтерський облік, ведуть тільки податковий, оскільки дані бухгалтерського обліку потрібні лише для складання звітності органам статистики. Окремі автори стверджують, що нині весь бухгалтерський облік повинен мати характер податкового. А це означає, що жодне господарство не зможе володіти достовірною інформацією про стан фінансово-господарської діяльності. Податковий прибуток дуже важко ідентифікувати з фінансовим показником у зв’язку з тим, що його природа повністю суперечить основним принципам бухгалтерського обліку.Так, Лінник В.Г. переконує, що “податковий облік – тимчасове явище у забезпеченні облікової інформації для визначення фінансових результатів з метою їх оподаткування” [1]. Валуєв Б.І. наголошує, що взагалі немає необхідності у створенні відокремленого податкового обліку, оскільки так чи інакше бухгалтерські регістри містять необхідну для складання податкових декларацій інформацію, потрібно лише розробити алгоритм її використання [2]. На думку А.С. Бородкіна, не варто було кардинально змінювати об’єкт оподаткування та вводити громіздку систему податкового обліку, наслідком чого стало те, що підприємство повинно платити податок не за конкретні результати діяльності, а за якісь “дуті валові доходи” [3]. Один із розробників проекту російського податкового кодексу Шаталов С.Д. також визнає необхідність розділу двох видів обліку (бухгалтерського і податкового), але це повинно проходити “на виході” [4]. Саме таку думку підтримує автор і пропонує методику обчислення прибутку для оподаткування, використовуючи дані фінансового результату, визначеного у бухгалтерському обліку, коригуючи його на суму постійних різниць.