Методи обліку, калькулювання та узагальнення собівартості продукції: сучасний стан і шляхи удосконалення

У цих стандартах виділені показники відхилення затрат сировини і матеріалів від нормативів і, зокрема, за рахунок невідповідності їх якості та за рахунок зміни цін. На підставі карточок стандартної собівартості встановлюють відхилення затрат матеріалів від норм за рахунок цін, що визначається як різниця між фактичною і стандартною ціною помножена на фактичну кількість витрачених матеріалів на виробництві. Ці стандарти матеріальних затрат, в основному, ґрунтуються на базі середніх або ринкових цін (незалежно від того, коли ці стандарти встановлені). Згідно з зазначеними процедурами матеріали на виробництво продукції можуть списуватись або за станодартною оцінкою, або за фактичною (ринковою) вартістю на підставі твердого стандарту.

Незважаючи на те, що ряд вітчизняних і зарубіжних авторів в галузі обліку не пов’язують стандарт-кост з системою політики цін, потрібно враховувати, що при визначенні обсягу матеріалів для виробництва загальна сума затрат матеріалів і їх частка в собівартості продукції багато в чому залежить від зміни цін. У зв’язку з цим більшість зарубіжних та деякі вітчизняні автори, зокрема М.Г. Чумаченко, віддають перевагу системі дерект-кост при визначенні і обгрунтуванні цін.Вивчення системи директ-костинг показує, що впровадження його окремих елементів для калькулювання собівартості продукції на підприємствах промисловості (зокрема на підприємствах харчової і хлібопекарної промисловості) дозволяє посилити аналітичність обліку матеріальних затрат, забезпечити систему управління виробництвом інформацією для повсякденного контролю за використанням матеріалів з метою оперативного регулювання виробництвом. Для цього потрібна обґрунтована нормативна база матеріальних затрат, яка дає можливість перш за все порівняти темпи їх зростання або зниження з темпами приросту валової продукції, що дозволить покращити систему планування і прогнозування цих затрат, визначити залежність між матеріальними затратами і обсягом випущеної продукції, використанням виробничих потужностей і матеріальних резервів, обгрунтувати вирішення оптимальних варіантів впровадження нової технології в процесі виробництва. Для цього потрібно ширше використовувати ЕОМ для обробки обліково-аналітичних даних. Це дозволить більш точно визначити рівень матеріальних затрат у собівартості продукції та обгрунтувати систему її калькулювання. Особливо це важливо в умовах інтегрованої системи обробки даних, належної організації нормативного забезпечення з обліку матеріалів і створення функціональної підсистеми управління матеріальними ресурсами.

Незважаючи на важливість визначення при калькулюванні собівартості продукції матеріальних затрат, по суті, вони як елемент обліку і калькулювання собівартості окремо не виділялись. Тривалий час затрати матеріалів на виробництво продукції в обліку визначались тільки за місцем їх виникнення з їх виділенням тільки під час калькулювання собівартості продукції. У результаті показники затрат за їх елементами (в тому числі матеріальні затрати) не визначались і, по суті, облік затрат за їх елементами був відсутній, що призводило до того, що показники затрат у розрізі їх елементів одержували позасистемним обліком за допомогою додаткових виборок і розрахунків. У зв’язку з цим постали питання організації і побудови обліку матеріальних затрат, які б давали можливість мати необхідні облікові і звітні дані про ці затрати без будь-яких додаткових вибірок і розрахунків. Для цього і відповідно до вимог раціональної організації управління матеріальними запасами виникла необхідність відокремлення в обліку матеріальних затрат, що знайшло відображення в системі реформування бухгалтерського обліку згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” (затверджено 19 липня 1999 р.) та положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 16 “Витрати”). Це знайшло втілення при розробці Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого Мінфіном України, в якому поряд з іншими елементами затрат у 8 класі рахунків виділено матеріальні витрати (Клас 8-й “Витрати за елементами” виділяється за власним рішенням суб’єктів малого підприємництва). Виділення матеріальних затрат у системі рахунків бухгалтерського обліку дає можливість одержувати необхідні дані про затрати сировини, матеріалів на виробництво продукції, визначати місце їх виникнення, тобто використання матеріалів у розрізі цехів, виробничих ділянок або окремих поточних і автоматизованих ліній, а також визначати направлення матеріальних затрат за окремими видами продукції або окремими замовленнями.

Дослідження діючої практики обліку матеріальних затрат дає підставу визначити ці затрати щодо їх економічної сутності, тобто в калькуляційному розрізі і деталізувати затрати в розрізі окремих назв матеріальних цінностей з наступним виділенням затрат на такі, що вписуються в систему нормативів затрат і відхилення їх від встановлених норм. Практика показує, що виділення в обліку матеріальних затрат забезпечує не тільки економічну їх доцільність, але й дає можливість одержання необхідних даних для складання нормативної калькуляції. У свою чергу, облік матеріальних затрат за місцями їх виникнення забезпечує поточний контроль за діяльністю цехів і інших підрозділів підприємств (з виділенням затрат на обслуговування і управління виробництвом). Нарешті, виділення в обліку матеріальних затрат забезпечує визначення їх питомої ваги у фактичній собівартості продукції, а відповідно і рівня облікових (середньооблікових) цін за кожним видом випущеної продукції чи певному замовленні, що дає можливість забезпечувати контроль за додержанням норм затрат на виробництво.У системі матеріальних затрат особливе місце займають затрати матеріалів на освоєння нової техніки, що обумовлюється необхідністю впровадження нової технології виробництва. Дослідження діючої практики обліку затрат матеріалів зі створення і опанування нової техніки на ряді підприємств показує, що організація його ще не відповідає сучасним вимогам. Обґрунтованість цих затрат матеріалів не передбачена також і діючими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. З метою підвищення функції обліку в системі управління науково-технічним прогресом доцільно, з одного боку, суму затрат матеріалів оцінювати за кількістю і вартістю в розрізі кожного виду нових виробів на всіх циклах (стадіях) виробничого процесу, а з іншого – посилювати контроль за раціональним використанням матеріальних запасів.