Методи обліку, калькулювання та узагальнення собівартості продукції: сучасний стан і шляхи удосконалення

Матеріальні витрати, тобто затрати сировини, матеріалів, палива тощо, в системі калькулювання і визначення собівартості продукції відіграють важливу роль. Для промислових підприємств характерною ознакою є висока питома вага у загальній структурі запасів сировини, матеріалів і інших цінностей, призначених для процесу виробництва і зокрема виробництва продукції.

Від оснащеності підприємства матеріальними ресурсами і ефективного їх використання значною мірою залежить обсяг виробництва продукції та пов’язані з ним кінцеві результати діяльності підприємства. Від того, як на підприємстві здійснюється процес матеріально-технічного постачання і контроль за дотриманням режиму економії у кожному підрозділі, на кожному робочому місці, значною мірою залежать найважливіші показники роботи підприємства, а саме – обсяг виробництва, його рентабельність, а також фінансовий стан і ліквідність.

При вивченні питань, пов’язаних із затратами сировини, матеріалів, палива і інших матеріальних запасів, необхідно враховувати, що в ряді літературних джерел та в Плані рахунків бухгалтерського обліку чогось ці дійсні затрати цінностей на виробництво продукції розглядаються як матеріальні витрати. У зв’язку з цим необхідно пам’ятати, що поняття витрати і затрати – не одне і теж. Вважаємо за доцільне підтримати думку ряду науковців, і зокрема професора В.В. Сопко, який вважає, що якщо підприємство закупляє сировину, матеріали, паливо і інше, то це для підприємства є витрати, а якщо витрачаємо цю сировину, матеріали, паливо на виробництво продукції, то ці операції необхідно вважати затратами.

Матеріальні затрати у системі формування і визначення собівартості продукції займають в окремих галузях до 80–85 % усіх затрат на її виробництво. Тому важливою ділянкою обліку виробничих запасів є їх матеріальні затрати та процедури, пов’язані з використанням і списанням сировини та матеріалів на виробництво продукції. По суті, без забезпечення підприємства необхідними матеріальними запасами неможливий виробничий процес. На підприємствах промисловості в процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів. У зв’язку з цим, з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості заготовлення матеріалів, ліквідації невиробничих затрат необхідно перш за все удосконалювати технологію виробництва, здійснювати оперативний контроль за використанням матеріалів у виробництві та обгрунтованістю їх списання і відображення у первинному виробничому обліку.

Облік матеріальних запасів і їх затрат на виробництво продукції є центральною і найбільш складною проблемою всієї системи виробничого обліку на підприємствах. У промисловості облік затрат матеріалів на виробництво і їх обґрунтоване використання та правильне відображення у нормативних і звітних калькуляціях тісно пов’язане з виробничим процесом і виготовленням продукції. Вирішення цих проблем тривалий час привертає увагу як науковців, так і практичних працівників. Так, відомий швейцарський вчений у галузі бухгалтерського обліку і балансу проф. І. Шер зазначав: “Счетоводство и калькуляция, в частности, организация счетного дела вообще могут оказывать на процветание и доходность предприятия столь же большое влияние, как и любое нововведение в техническом обслуживании предприятия, которому тоже надлежит пройти через испытания огнем калькуляции, чтобы можно было решить – укладывается ли оно в экономические группы или выходит за них” [1].

Складність виробничого обліку надходження і використання матеріалів визначається складністю і особливістю виробничих процесів, в яких під впливом праці здійснюється перетворення одних матеріальних цінностей в інші. У результаті цього до вартості використаних засобів праці і предметів праці приєднується знову створена вартість виробленої продукції. Завдання обліку матеріальних запасів полягає в тому, щоб визначити всі ці зміни з максимальною точністю.У системі бухгалтерського обліку важливе значення має належна організація виробничого обліку матеріальних запасів. У пошуках більш удосконаленої системи виробничого обліку матеріалів був розроблений нормативний метод витрат на виробництво (і, перш за все, матеріальних), що найбільше відповідає вимогам управління ринковою економікою і впровадженню вільного (а не регульованого) ціноутворення. Перевага застосування нормованого (нормативного) обліку матеріальних затрат на виробництво продукції полягає в тому, що при такому методі ще до початку виготовлення продукції на підставі заздалегідь розроблених і технічно обгрунтованих і прогресивних норм затрат матеріалів і (з урахуванням трудових і інших затрат) можна орієнтовано визначити нормативну собівартість продукції. Поряд з цим, при такій організації обліку є можливість ще на стадії виробничого процесу виготовлення продукції оперативно виявити відхилення затрат матеріалів від встановлених нормативів. З іншого боку, розроблені при цьому на початку виробничого процесу прогресивні норми затрат матеріалів дають можливість здійснити більш реальну оцінку незавершеного виробництва на будь-якій стадії виробничого процесу, а отже, більш правильно розподілити матеріальні затрати між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Разом з тим, наявність заздалегідь встановлених норм затрат матеріалів дозволяє здійснювати виписку документів механізованим способом, що пов’язані з відпуском матеріалів у виробництво і урахуванням обсягу виготовлення продукції. Це значно підвищує контрольні функції обліку і створює реальні передумови для автоматизації обліку і управління.