Обліково-аналітичні аспекти реструктуризації простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості

3) заборгованість юридичних осіб і населення, яка прострочена більше трьох років і ймовірність її отримання практично не існує, так як чинним Цивільним кодексом України (стаття 257) загальна позовна давність встановлена строком у три роки і суди не приймають до розгляду справи з простроченою давністю. Однак при окремих обставинах, як таких, що пов’язані з переходом права приватної власності на житлові і не житлові приміщення, можливе погашення заборгованості.

На практиці підприємства комунального господарства (ПКГ) можуть визначати самостійно величину резерву сумнівних боргів різними методами: на підставі класифікації дебіторської заборгованості; виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації комунальних послуг на умовах наступної оплати; на підставі платоспроможності окремих дебіторів. Формування резерву сумнівних боргів на підставі платоспроможності окремих дебіторів як юридичних, так і фізичних осіб на практиці є проблематичним, оскільки вимагає моніторингу і наявність достатньої інформації про їх фінансовий стан.

Сьогодні, через різні причини, не всі ПКГ відображають операції з нарахування резерву сумнівних боргів у звітності, оскільки не завжди усвідомлюють економічну суть, об’єктивну необхідність формування, важливість визначення та встановлення порядку створення резерву сумнівних боргів засобами облікової політики, послідовності відображення в обліку визнання та нарахування резерву сумнівних боргів, списання і забалансового обліку безнадійної дебіторської заборгованості.

Окремими підприємствами застосовувалися різні підходи, процедури і методи визначення резерву сумнівних боргів. Але визнаний таким чином резерв сумнівних боргів підприємств не завжди в повному обсязі включався в розрахунок тарифів на комунальні послуги. Сьогодні багато ПКГ не погоджуються з тим, що органи, уповноважені встановлювати тарифи, не беруть до уваги включення до тарифу складової витрат у сумі резерву сумнівних боргів. Тобто підприємства позбавляють реальної можливості в тарифах на послуги відшкодовувати втрати, понесені через списання простроченої безнадійної дебіторської заборгованості.

Практика визнання, списання та реструктуризації дебіторської заборгованості, термін якої більше трьох років, свідчить, що міста і підприємства по-різному вживають заходів щодо її списання та реструктуризації [6]. Так, у містах з великою кількістю дебіторів великих промислових неплатоспроможних підприємств чи підприємств-банкрутів вживаються заходи щодо відшкодування заборгованості за комунальні послуги через господарські суди та шляхом участі в процедурі банкрутства, входячи до складу кредиторів і беручи участь у процедурах продажу майна та збору боргів. У випадках, коли майна банкрутів не вистачає і не вдається відшкодувати прострочену дебіторську заборгованість, то комунальні підприємства її списують з балансу і включають у податковому обліку на збільшення валових витрат і коригують податкові зобов’язання з податку на додану вартість. У таких містах основна частина безнадійних боргів перетворюється в збитки ПКГ. Джерела покриття збитків такого походження сьогодні нам не відомі і не передбачені бюджетами різних рівнів.

У невеликих містах ситуація складається дещо по-іншому: основним боржником прострочених несплат за послуги було і залишається населення (у межах від 51 до 83 %) та підприємства теплопостачання, які купують воду для надання послуг гарячого водопостачання. Підприємства намагаються через судові органи відшкодовувати заборгованість населення і комунальних підприємств.

Майже в кожному місті підприємства водо-, теплопостачання і водовідведення мають взаємну прострочену дебіторську заборгованість (особливо за воду), по якій прийняті судові рішення, але вони не виконуються внаслідок відсутності обігових коштів підприємств і дотацій з місцевих бюджетів на покриття збитків.

У ряді міст органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) вдаються до прийняття рішень про списання підприємствами дебіторської заборгованості абонентів-фізичних осіб за наявності вагомих підстав. Так, у місті Луцьку вважається, що так можна захистити права багатодітних сімей, борги яких списуються. У таких випадках визнано комунальні підприємства збитковими. Як правило, ОМС не передбачаються кошти на покриття цих втрат і заходи щодо подолання збитковості ПКГ. Таким чином, збитки накопичуються роками, але джерела їх покриття не встановлено. Якщо місто не надає дотації з місцевого бюджету або фінансову допомогу, то це призводить до поглиблення фінансової кризи підприємств галузі.Усунути перешкоди, що утворилися через недосконалість практики відображення в обліку визнання та нарахування резерву сумнівних боргів, списання і забалансового обліку безнадійної дебіторської заборгованості, а також створення джерела її відшкодування, можна завдяки таких заходів:

– методичне забезпечення з метою оволодіння спеціалістами підприємств методик оцінки, методами і процедурами нарахування і списання резерву сумнівних боргів;