Облік і оподаткування орендної плати за землю
– акт приймання-передачі земельної ділянки як об’єкта оренди;
– угода щодо відшкодування орендарю витрат, спрямованих на охорону та поліпшення орендованої земельної ділянки (якщо це передбачено в договорі оренди).
Орендна плата за землю – це платіж, який вноситься орендарем орендодавцю за використання земельної ділянки. Встановлюючи орендну плату необхідно пам’ятати, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю”, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Якщо ж визначення орендаря здійснено на конкурентних засадах, то розмір орендної плати може бути встановлено більший (згідно з договором).
Крім того, Законом України „Про оренду державного майна” та Законом України „Про лізинг” встановлено частини орендного платежу у вигляді:
– суми, що при кожному платежі відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується;
– платежу, як винагороди орендодавцю за отримане в оренду майно;
– страхового платежу за договором страхування об’єкта оренди, якщо об’єкт застрахований орендодавцем;
– інші витрати орендодавця, якщо вони передбачені договором оренди.Проте не всі перераховані суми стосуються такого об’єкта оренди, як земля, але все викладене вище свідчить про те, що всі складові частини орендного платежу абсолютно по-різному впливають на оподаткування, мають абсолютно різні джерела покриття таких витрат, а отже, і кожна з частин орендного платежу (орендної плати) повинна по-різному відображатися в податковому та фінансовому обліку як орендаря, так і орендодавця. Звідси випливає висновок, що у договорі оренди склад орендного платежу повинен бути розписаний і розкладений на викладені вище складові частини. Це дозволить орендарю правильно віднести суму на валові витрати, оскільки він, в іншому випадку, на відміну від орендодавця не буде знати розміру цих складових частин. Адже такі витрати фактично несе орендатор, а орендодавець виступає, з економічного погляду, лише посередником, що приймає кошти від орендаря як орендний платіж і направляє частину їх на покриття витрат.
У випадку, якщо орендодавцем виступає власник землі, то орендар, заключаючи при цьому договір на оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної ради, на території якого знаходиться земельна ділянка, земельний податок.
Якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, орендатор, укладаючи з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому договір на оренду землі є основою для сплати орендної плати за землю.
Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. За земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, орендна плата переглядається за згодою сторін. Крім того, орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршиться не з його вини.
Витрати орендаря, пов’язані з використанням земельної ділянки та нерухомого майна (якщо договором передбачено передачу не тільки земельної ділянки, а і нерухомого майна, що на ній розташоване) покладаються на орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди. Як орендар, так і орендодавець має право на відшкодування збитків у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, завданих один одному чи третіми юридичними чи фізичними особами. При цьому розмір фактичних витрат визначається на підставі відповідно оформлених документів.
При погіршенні орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування завданих збитків. Розмір збитків визначається орендарем та орендодавцем за згодою обидвох сторін. Якщо згоди не досягнуто, то спір вирішується в судовому порядку.