Особливості бухгалтерського і податкового обліку бартерних операцій

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” на території України дозволено здійснювати товарообмінні (бартерні) операції [2]. У даній статті звернено увагу не тільки на бухгалтерський та податковий облік бартерних операцій, а й на відмінності їх здійснення з неплатниками ПДВ.

Так, визначення доходів і витрат у бартерних операціях є досить спірним питанням та вимагає неабиякого розуміння податкового і бухгалтерського обліку.

Як зазначається в Законі України “Про податок на прибуток” (пп. 7.1.1 п. 7.1. ст. 7), доходи і витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначає платник податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до цього положення можна визначати валові витрати при здійсненні бартерних операцій на рівні звичайної ціни, якщо вона вища за договірну. У Законі України “Про податок на прибуток” щодо доходів встановлена нижня межа “не нижче звичайних цін”. Тобто, на перший погляд, і доходи, і видатки, можуть бути на рівні звичайної ціни або вище її.

Дотримуючись цього Закону, податківці при визначенні валового доходу дохід визначають за більшою із цін – договірною або звичайною. Якщо, наприклад, договірна ціна – 2 грн., а звичайна – 200 грн., то валовий дохід визначається на рівні звичайної ціни (200 грн.). Якщо ж договірна ціна – 200 грн., а звичайна – 2 грн., то дохід визначається на рівні договірної ціни – 200 грн. А при застосуванні меж “не нижче звичайних цін” для валових витрат виникає інша ситуація: договірна ціна товару – 2 грн., а звичайна його ціна – 200 грн., і покупець повинен відобразити в податковому обліку 200 грн. видатку, не дивлячись на те, що дійсні його витрати становили 2 грн. від здійсненої операції.

Таким чином, це є необґрунтованим завищенням ціни, бо покупець не зможе підтвердити документально свої витрати, тому що фактично вони становили 2 грн. від здійснення операції, на що вказують відповідні документи. У податковому обліку, згідно із Законом України “Про податок на прибуток”, він повинен відобразити 200 грн. витрат. Крім того, такий порядок відображення валових витрат не співпадає з іншими нормами податкових законів, направлених на “покарання” бартеру.

Що ж до іншої сторони відображення валових видатків у бартерних операціях , коли звичайна ціна становить – 2 грн., а договірна – 200 грн., то тут, на нашу думку, не повинно виникати питань щодо відображення валових витрат, які існують на рівні договірної ціни, тобто 200 грн., бо витрати підтверджені документально. У Законі нема вказівок на те, що валові витрати при здійсненні бартерних операцій повинні ставитися за найменшою із цін – звичайною або договірною.

Однак навіть і цей підхід, на перший погляд, такий простий, може стати причиною конфлікту з податковими органами через відстеження цієї операції до операції з придбанням товарів у пов’язаних осіб. На нашу думку, такі вимоги до бартеру не мають законних підстав.

Досить актуальним також є питання відображення податкового зобов’язання і кредиту при здійсненні бартерних операцій.

Так, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої, звичайні ціни, як це передбачено п. 4.2 ст. 2 Закону “Про податок на додану вартість”.

Деякі “розумні” платники ПДВ не вважають за необхідне застосовувати звичайні ціни, здійснюючи бартерні операції. Відповідно до вимог п. 4.2 ст. 4 Закону “Про податок на додану вартість” поширюються тільки на ті випадки продажу товарів (робіт, послуг), які передбачають частковий бартер, бо в п. 4.2 ст. 4 цього Закону “чистий” бартер не вказується.

Тому це є вигідним при здійснені бартерних операцій, особливо коли контрагентом виступає неплатник ПДВ. У п. 4.2 ст. 4 Закону “Про податок на додану вартість” ці операції з продажу товарів (робіт, послуг) суб’єктам підприємницької діяльності – неплатникам ПДВ – відокремлені особливо, і при здійсненні таких операцій повинні використовуватися звичайні ціни.Інший не менш важливий момент, що стосується будь-яких (у тому числі і бартерних) продажів неплатнику ПДВ, пов’язаний із ситуаціями перегляду цін і повернення неплатником ПДВ товару платнику ПДВ. Порядок коректування податкових зобов’язань із ПДВ у випадку повернення товару викладено у п. 4.5. Закону, у якому зазначено: “Якщо після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюються будь-які зміни у сумі компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів або права власності на такі товари продавцю, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування”. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку у випадку зменшення компенсації продавцю і, навпаки, у випадку збільшення компенсації збільшує податкові зобов’язання. У п. 4.5 ст. 4 Закону „Про податок на додану вартість” вказано, що такий порядок зміни зобов’язань не застосовується для перегляду цін за операціям з неплатниками ПДВ, за винятком випадків виконання гарантійних зобов’язань.