Переоцінка об’єктів бухгалтерського обліку відповідно до зміни цін і впливу інфляції: досвід зарубіжних країн та України
В умовах гіперінфляції показники звітності про результати операційної діяльності та фінансовий стан у національній валюті не відображають реально ситуацію, що склалася на підприємстві, без перерахунку відповідно до зміни курсу національної валюти. Гіперінфляція обумовлює зменшення купівельної спроможності грошей такими темпами, що порівняння даних про господарську діяльність за різні проміжки часу, навіть протягом одного звітного періоду, не дають уявлення про дійсний стан речей.
МСБО 29 „Фінансова звітність в умовах гіперінфляції” регламентує порядок корегування показників звітності. При цьому він не встановлює абсолютний рівень інфляції, досягнення якого вважається моментом виникнення гіперінфляції. Прийняття рішення щодо необхідності здійснення такого перерахунку відбувається на власний розсуд суб’єкта господарювання. Разом з тим у ньому визначені певні характеристики економічного середовища в країні, які свідчать про наявність гіперінфляції.
МСБО 29 рекомендує показники балансу, звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів, які не виражені в одиниці виміру, що діє на дату звітності, перераховувати із застосуванням загального індексу цін.
До перерахунку належить балансова вартість активів і зобов’язань. При перерахуванні перш за все необхідно виділити монетарні та немонетарні статті. Такий поділ є важливим тому, що монетарні статті вже виражені в тій одиниці виміру, що діє на дату звітності, і не належать до перераховування.
Немонетарні статті, облік яких ведеться за чистою поточною вартістю, переносяться за сумами, що діють на дату звітності, без перерахування. Усі інші немонетарні активи і зобов’язання перераховуються.
У період інфляції перевищення монетарних активів над монетарними зобов’язаннями призводить до втрати підприємством купівельної спроможності, а при перевищенні монетарних зобов’язань над монетарними активами збільшується його купівельна спроможність. Подібний прибуток або збиток має назву інфляційного прибутку або збитку. Отже, інфляційним прибутком або збитком є чиста монетарна позиція, яка розраховується як різниця між монетарними активами та монетарними зобов’язаннями. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською покаже інфляційний прибуток (від’ємна монетарна позиція), а зворотний випадок (позитивна монетарна позиція) – інфляційний збиток. Він визначається шляхом множення величини зміни загального індексу цін на середньозважену за певний період різницю між монетарними активами і монетарними зобов’язаннями.Прибуток або збиток за чистими монетарними статтями включається до звіту про фінансові результати.
Важливим питанням перерахування показників фінансових звітів є вибір та використання загального індексу цін. Перерахування фінансових звітів відповідно до МСБО 29 відбувається з використанням загального індексу цін, який віддзеркалює зміни загальної купівельної спроможності. Він відображає співвідношення фактичного фіксованого набору товарів і послуг у поточному періоді та базисному і розраховується за формулою Ласпейреса, у чисельнику якої – сума добутків кількості продукції у натуральному виразі базисного періоду і ціни одиниці продукції звітного періоду, а у знаменнику – сума добутків кількості продукції у натуральному виразі базисного періоду і ціни одиниці продукції базисного періоду [7].
В Україні регулювання питань переоцінки об’єктів бухгалтерського обліку в умовах інфляції здійснюється відповідно до П(СБО) 22 „Вплив інфляції”. За своїми концептуальними засадами цей нормативний документ відповідає МСБО 29. Відмінність полягає в тому, що П(СБО) 22 рекомендує інший показник гіперінфляції. Зокрема, в ньому записано, що показники річної фінансової звітності підприємства за умови досягнення значення кумулятивного приросту інфляції 90 і більше відсотків підлягають коригуванню із застосуванням коефіцієнта коригування. При цьому для визначення переоціненої вартості статей балансу використовується загальний індекс інфляції на завершення звітного періоду, опублікований Міністерством статистики України. Отже, в Україні щодо перерахунку показників бухгалтерського обліку ставляться більш жорсткі умови.
Порядок переоцінки окремих видів активів викладено у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, 8 „Нематеріальні активи”, 9 „Запаси”, 12 „Фінансові інвестиції”. Він у цілому відповідає міжнародній практиці.
Вивчення нормативного регулювання врахування впливу зміни цін на показники бухгалтерського обліку та фінансової звітності у світовій і вітчизняній практиці показало, що для проведення переоцінки використовуються два підходи.