Реформування відомчого контролю в Україні

У стандарті 6 „Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю” зазначено, що під внутрішнім фінансовим контролем розуміється система організації і здійснення контрольних заходів, спрямованих на власну фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, діяльність інших суб’єктів господарювання, що перебувають у його власності або належать до сфери його управління, які б забезпечували цільове та ефективне використання бюджетних коштів, державного та комунального майна [4, с. 291].

Там же пропонуються такі критерії оцінки ефективності внутрішнього фінансового контролю:

– наявність контрольного підрозділу в структурі суб’єкта господарювання або відповідної посади в штатному розписі, внутрішніх нормативних документів, які регулюють здійснення внутрішнього фінансового контролю, закріплення відповідальних за його здійснення осіб і визначення для них кола обов’язків, які повинні передбачати повноту і комплексність контрольних заходів;

– дієвість внутрішнього фінансового контролю, у т. ч. в аспекті недопущення, вчасного виявлення і виправлення відхилень від встановлених правових норм або перешкоджання виникненню таких відхилень, визначення резервів для підвищення ефективності функціонування досліджених процесів діяльності;

– стан практичного впровадження результатів внутрішнього фінансового контролю [4, с. 292].

Як бачимо, і в працях теоретиків, і в документах практичної спрямованості спостерігається різний, інколи досить вільний, підхід до визначення понять, які є основними щодо предмета нашого дослідження.

На нашу думку, потрібно виділити як окремий підвид державний відомчий фінансово-господарський контроль. Змістом цього контролю є фінансова і господарська діяльність міністерств і відомств. Метою – сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці та самої праці для забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності міністерств і відомств. Завданнями визначено, як зазначено в постанові № 685 [2], здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням планових завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, нанесення збитків, безгосподарності і марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Виходячи із головного завдання відомчого контролю, підлягають визначенню його принципи у фінансовому контролі, які до цього часу не визначені у його теорії та практиці. Закріплення таких принципів, як організація, методологія, об’єктивність, комплексність, компетентність, обґрунтованість, неупередженість, сприятиме виконанню функцій та завдань органами відомчого контролю і забезпечить дотримання кошторисно-фінансової дисципліни.

Організація відомчого контролю – сукупність методичних прийомів та їх процедур, спрямованих на раціональне виконання контрольного процесу. До них належить комплектування контрольної бригади з-поміж спеціалістів контрольно-ревізійної служби та інших контролюючих органів, залежно від завдань, поставлених для вирішення контролю. Контрольна бригада складається з осіб, які мають спеціальну фахову освіту, насамперед з обліку і аудиту, фінансів у кількості не менше двох осіб; передбачається відповідне забезпечення фактографічною інформацією про діяльність об’єкта перевірки, до якої належать первинні документи, облікові регістри, баланси і фінансові звіти. Забезпечення законодавчою, нормативною інформацією – це доступ до бази даних при комп’ютерних технологіях.

Методологія відомчого контролю – сукупність методичних прийомів обліку і фінансового контролю, прийомів технічного контролю програмних засобів обробки інформації за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, забезпечення науково обґрунтованими методиками, положеннями відомчого контролю.

Об’єктивність – неупередженість при проведенні відомчого контролю суб’єктів господарювання, результати контролю та причини їх утворення повинні бути обґрунтовані системою інформаційних доказів.Комплектність – контроль повинна бути комплексним дослідженням операційної, фінансової та іншої діяльності суб’єкта господарювання, що належить до сфери управління відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з метою отримання достовірної інформації про використання об’єктами контролю фінансових ресурсів, оцінки ефективності господарювання, виявлення і запобігання порушень, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів.