Удосконалення аналітичного обліку витрат як один із факторів покращання фінансових результатів діяльності

Міжнародні стандарти з виробничого обліку і практики його організації в економічно розвинених країнах передбачають різні варіанти класифікації витрат залежно від цільової установки та напрямів обліку витрат. Під напрямом обліку витрат мають на увазі галузь діяльності, де необхідний відокремлений цілеспрямований облік витрат на виробництво.

На підставі вивчення та узагальнення різних думок вітчизняних і зарубіжних вчених щодо цієї проблеми та практики класифікації витрат на виробництво, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку нами розроблена і запропонована розширена класифікація витрат на вирощування (вилов) риби, рибопосадкового матеріалу і виробництва рибної продукції для рибницьких господарств. Вона дозволяє управляти витратами у процесі виробництва, здійснювати облік із застосуванням нормативного методу за місцем утворення витрат і центрами відповідальності (рис. 1).

Отже, використання рекомендованої класифікації витрат у практиці господарств досліджуваної галузі дозволяє управляти витратами по ходу виробничого процесу через виявлення відхилень від заданих параметрів, приймати рішення для попередження недоліків у роботі, підвищити рентабельність виробництва рибної продукції, забезпечити високі темпи росту прибутку.

Рис. 1. Класифікація витрат на виробництво у повносистемному рибницькому господарстві внутрішніх водойм УкраїниВраховуючи наведену класифікацію витрат, було розроблено структуру аналітичних рахунків до рахунку 23 „Виробництво” для ВАТ „Київрибгосп”: 231 „Вирощування рибопосадкового матеріалу”; 232 „Утримання цьогорічки у зимувальних ставах”; 233 „Утримання плідників і ремонтного матеріалу”; 234 „Вирощування риби при дворічному обороті”; 235 „Вирощування риби при трирічному обороті”; 236 „Інкубаційно-селекційна робота”; 237 „Переробка рибної продукції”; 238 „Вирощування риби в озерах, ріках, морських затоках, водосховищах та садках”; 239 „Допоміжні виробництва”.

Для подальшого розвитку товарного рибництва та впровадження прийомів управлінського обліку в частині обліку витрат, випуску рибної продукції, калькулюванні собівартості в аналітичному обліку рибницьких господарств внутрішніх водойм перешкод практично на сьогодні немає. Аналітичний облік може бути організований як бухгалтерськими, так і оперативними методами.

Більшість учених-економістів [8. – С. 243; 13. – С. 50–54; 14. – С. 501] дотримуються думки, що важливим питанням впровадження управлінського обліку є вибір принципу побудови плану рахунків бухгалтерського обліку. Проте вивчення цього аспекту ускладнюється тим, що в світовій практиці застосовують два основних принципи побудови плану рахунків:

– двокруговий (автономний) принцип, тобто виділення двох систем рахунків управлінського та фінансового обліку, що не кореспондують між собою. Цей принцип застосовується у планах рахунків майже 80-ти країн, у тому числі в більшості країн Європейського Союзу (Іспанія, Бельгія, Німеччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

– інтегрований (моністичний) принцип, при застосуванні якого рахунки фінансового та управлінського обліку існують у межах єдиної системи рахунків і кореспондують між собою. Цей принцип застосовують на великих промислових підприємствах країн так званої англосаксонської групи (Австралія, Великобританія, Канада, США).

Детальне вивчення теоретичних підходів щодо цієї проблеми, дозволило нам зробити висновок про те, що побудова плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, особливо виділення дев’ятого класу рахунків „Витрати діяльності”, засвідчує, що в Україні передбачено застосування інтегрованого принципу ведення управлінського обліку. Іншими словами „при застосуванні інтегрованої системи обліку використовують спеціальні синтетичні рахунки управлінського обліку витрат: виробництво, адміністративні витрати, виробничі накладні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо, до яких відкривають відповідні аналітичні рахунки згідно з ухваленою схемою деталізації інформації [15. – С. 68–69].

Практика свідчить, що кожне рибницьке господарство будує свій план рахунків виходячи із особливостей ведення рибництва. Проте теоретичне обґрунтування доцільності застосування того або іншого варіанта ще не є гарантією його зручності і застосовуваності на практиці. Запропонований фрагмент плану рахунків, розроблений із метою диференційованого відображення специфіки операцій з обліку витрат на виробництво по ВАТ „Київрибгосп”.

Як зазначалось, для обліку витрат на виробництво діючим планом рахунків передбачено рахунок 23 „Виробництво”. Інтегрований код рахунку 23 „Виробництво” для цілей фінансового та управлінського обліку (рис. 2) матиме такий вигляд: