Удосконалення методики обліку та оцінки фінансових інвестицій спільних підприємств

– ніякого значного впливу або контролю – передбачається підхід до оцінки та звітування за методом вартості;

– значний вплив або контроль – передбачається застосування пайового методу;

– контроль – використовується метод консолідованої звітності” [3].

Характеристику кожного із цих підходів, що пропонується використовувати англійськими науковцями, наведено у табл. 3.

Отже, як видно з табл. 1–3, існують деякі розбіжності в методах оцінки та обліку довгострокових фінансових інвестицій, точніше у їхньому формулюванні.

По-перше, вітчизняна методика, визначаючи методу оцінки активу, пропонує опиратися на рівень впливу інвестора, а західна – на рівень власності інвестора.

По-друге, з метою встановлення відповідності тлумачення самих методів оцінки, що пропонуються у вітчизняній та зарубіжній практиці, заслуговує на увагу розгляд цих питань. Сутність методу вартості Г.А. Велш визначає як відображення у обліку: „...суми інвестиції по меншій ціні із двох – вартості вкладеного капіталу або поточної ринкової ціни. Дивіденди грошима, оголошені корпорацією, в яку вкладається капітал, відображаються інвестором як доходи від інвестицій за період, в якому вони оголошені” [2].

Таблиця 3

Оцінка довгострокових інвестицій в акції з правом голосу іншої компанії та звітування по них [3]

Рівень власностіМетодОцінка

на дату придбанняОцінка після дати придбання

ІнвестиціяДохід

Інвестор може не здійснювати значний вплив або контроль. Припустити, що інвестор володіє лише 20 % випущених акцій з правом голосу компанії, в яку вкладається капіталМетод вартості інвестиціїІнвестор реєструє інвестицію за вартістю. Вартість – це загальні витрати по придбанню акційІнвестор відображає інвестицію в бухгалтерському балансі за меншою вартістю: по купівельній або поточній ринковій цініІнвестор визнає дохід кожного періоду, коли дивіденди оголошуються компанією, в яку вкладається капітал. Реалізований дохід або збитки визнаються, коли інвестиція продана

Інвестор може значно впливати, але не контролювати операційну та фінансову політику компанії, в яку вкладається капітал. Припустити, що інвестор володіє принаймні 20 %, але не більше ніж 50 % випущених акцій із правом голосу компанії, в яку вкладається капіталПайовий методТе ж саме

Інвестор визначає і відображає інвестицію за вартістю плюс частка доходу інвестора (або мінус збитки) і мінус дивіденди, отримані від (тобто оголошені) іншої компаніїІнвестор визнає як дохід пропорційну частку доходу (або збитку) інвестора, відображену кожного періоду компанією, в яку вкладено капітал! Отримані дивіденди не вважаються доходом. Для визнання дивідендів доходами, а не скороченням інвестиції, тобто відбувається подвійне підрахування

Інвестор може здійснювати контроль за операційною та фінансовою політиками компанії, в яку вкладається капітал. Контроль відбувається, якщо інвестор володіє більше ніж 50 % випущених акцій з правом голосу компанії, в яку вкладається капіталМетод консолідованої фінансової звітностіТе ж самеКонсолідована фінансова звітність вимагається кожного періоду

Його колега Д.Г. Шорт описує пайовий метод як такий, в основі якого „лежить концепція про те, що інвестор заробив дохід від інвестиції, еквівалентний частці власності. Цей дохід реєструється як дебет рахунка інвестиції і кредит доходу від інвестиції. Дивіденди компанії, в яку вкладається капітал, розглядаються як повернення частини інвестиції. ... дивіденди реєструються як дебет рахунка грошей і кредит рахунка інвестиції” [2].