Інформаційна культура як чинник модернізації державної податкової служби України

– множина соціотехнологічних досягнень певного людського суспільства (групи людей, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформатики, інформаційних відносин (у тому числі науки, техніки, освіти тощо);

– сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти та наукової творчості, у контексті інформаційних правовідносин, а також передбачає організаційні структури (інфраструктуру): засоби, способи, технології комунікації, установи й організації, що забезпечують реалізацію інформаційних потреб, інтересів суб’єктів суспільних відносин на основі інформатики;

– відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається у порівнянні з попередніми показниками (критеріями оцінки) інформаційної культури, як чинника соціальної кібернетики;

– множина практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства чи людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності;

– ступінь довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та інформаційної діяльності певного суб’єкта суспільних відносин;

– множина засобів, способів, методів, що використовуються для формування визначеного в ідеалі рівня інформаційних відносин, державної інформаційної політики, державного управління у суспільній інформаційній сфері;

– галузь загальної культури (як наукового напряму), що вивчає проблеми унормування суспільних інформаційних відносин;

– множина духовних (моральних) цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством протягом його історії;

– рівень досконалості певної галузі розумової діяльності людей із застосуванням комп’ютерних технологій;

– множина умов підтримки, збереження високого рівня продуктивності, безпека інформаційних правовідносин (безпеки життєдіяльності особи, суспільства, держави, світового співтовариства в інформаційній сфері).

У вужчому розумінні інформаційна культура може розглядатися наступним чином:

– рівень фахової підготовки працівників чи працівника у сфері інформаційних правовідносин та їх особистої організованості;

– рівень відповідності нормам інформаційних правовідносин поведінки окремих суб’єктів, встановлених у суспільстві (у цьому аспекті інформаційна культура за змістом інкорпорується з правовою культурою, утворюючи такий вид культури, як інформаційно-правова культура).

Більш детально проблематика щодо сутності інформаційної культури розкрита автором цієї публікації у ряді колективних праць [6;8–11]. Серед них – цільова монографія „Вступ до інформаційної культури та інформаційного права” [6]. Ця монографія є результатом ініціативного дослідження, проведеного авторським колективом вчених у складі Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук України та Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії державної податкової служби України.

Література:

1. Винарик Л.С., Щедрин А.П. Информационная культура: эволюция, проблемы – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.

2. Оганов А.А., Хангельдиева И.Г. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

3. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фік. вузів. – К.: Вентурі, 1996.

4. Менюк О.А. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти. – К.: Оріяни, 2001.