Інформаційна культура як чинник модернізації державної податкової служби України

1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Рівень розвитку суспільства у певну епоху; те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.

2. Освіченість, вихованість.

3. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.

4. Розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини; культивування. Рослина, що розводиться, вирощується.

5. Мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі.

Відповідно до когнітивного суспільствознавства будь-яка категорія (дифініція), термін, поняття у конкретного індивіда чи соціальної групи викликає відповідну сутністну рефлексію (розуміння). Ця рефлексія визначається рівнем ентропії (невизначеності), яка сформована у комплексі знань, здобутих протягом певного періоду життя. Бажання подолати сформований комплекс знань породжує нові знання, які все одно асоціюють з попередніми. У соціальних науках, з їх історії відомо, що нові знання, як правило, зароджуються на межі різних традиційних наук.

Отже, визначення сутності та змісту категорії можна вивести з дослідження його походження. Гносеологічні та семантичні дослідження свідчать, що термін „культура” означає турботу, направлену на облагородження і очищення життя людини чи суспільства. Пізніше культуру почали розглядати як філософську категорію, що являє собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людьми в процесі їх суспільно-історичної трудової діяльності – практики. У такому визначенні культура протиставляється дикій природі і розглядається як феномен, створений людиною і людством як продукт їх праці в матеріальній і духовній сферах життя.

Виходячи з логічних, герменевтичних, філологічних і філософських аспектів міркувань, проведений аналіз різних наукових і популярних джерел дозволив зробити такі узагальнення для формування методологічних засад щодо формування наукового напряму та відповідної навчальної дисципліни – „інформаційна культура”, які повинні стати складовими чинниками оперативних і тактичних планів Стратегічного плані модернізації ДПС України.

Ключову модель поняття інформаційної культури як чинника забезпечення модернізації ДПС України можна подати наступним чином.

Інформаційна культура в системі ДПС України – це якісна оцінка рівня функціонування її структурних одиниць (окремих працівників, підрозділів та системи в цілому) щодо технологічного забезпечення отримання, передачі, зберігання і використання інформації для виконання визначених законодавством завдань адміністрування податків.

Категорію „інформаційна культура” доцільно розглядати у соціальних зрізах (площинах) системи ДПС України: за суб’єктним критерієм – інформаційна культура особи (працівника органу ДПС та громадянина – платника податків); корпоративна інформаційна культура (органу ДПС у середині його структури та інформаційних відносин з платниками податків – підприємства, установ, організацій); інформаційна культура суспільства і держави (культура інформаційних правовідносин ДПС з громадськістю та іншими державними органами); інформаційна культура цивілізації – у вертикальному (історичному) та горизонтальному (соціотехнічному) у певному просторі, часі та етапі економічного розвитку суспільства) – можливість швидкої та гнучкої адаптації інформаційної системи ДПС до соціотехнічних і технологічних змін інформаційних правовідносин в економіці, підприємництві тощо.

За об’єктними організаційно-правовими критеріями інформаційна культура розглядається так: сфера суспільних правовідносин, міжгалузевий інститут права, синтетична наукова дисципліна, навчальна дисципліна, організаційно-управлінська (статистична) категорія щодо оцінки якостей (рівня) певного суб’єкта суспільних відносин з оволодіння відповідними інформаційними технологіями для задоволення своїх потреб та інтересів з урахуванням потреб та інтересів інших суб’єктів правовідносин.Аксіологічно категорія інформаційна культура генерується від двох понять: від лат. cultura – освіта, розвиток та informatio – роз’яснення. У цьому контексті її визначення подається у декількох аспектах відповідно до масштабу об’єктивних критеріїв (просторово-суб’єктивно-часових), які можуть скласти основу тематики відповідної навчальної дисципліни та оціночних показників модернізації функціональних структур ДПС: