Історичний розвиток державного податкового менеджменту на території України

На думку Комарової І.В. [5. – С. 97], державний податковий менеджмент дореволюційної Росії цілком відповідав вимогам того часу. Основні надходження до скарбниці держави становили непрямі податки, зокрема акцизи на алкоголь, тютюн, цукор тощо. Їх обсяг досягав близько 28,6 % усіх податкових надходжень. Крім того, цей період характеризувався високою податковою культурою, суспільство усвідомлювало необхідність сплачувати податки.

Для покращання державного податкового менеджменту в період гетьманства Скоропадського було зроблено: по-перше, введення монополії на цукор та вино. По-друге, приділення основної уваги непрямому оподаткуванню, зокрема акцизам на виноградне вино, чай та мито. По-третє, створення стійкої національної валюти – гривні [7. – С. 50–51].Щодо періоду існування Радянського Союзу, то він характеризувався частими змінами механізму державного податкового менеджменту. Влада тих часів намагалася знайти оптимальний варіант взаємозв’язку податкоплатника з бюджетною системою країни. Тому окремі приклади заслуговують на увагу і сьогодні [5. – С. 102].

Таким чином, можна зробити висновок, що історичне становлення сучасного державного податкового менеджменту в Україні проходило складно, витримувало різні випробування. На шляху його розвитку відбувалися навіть суперечливі дії та засоби. Але навіть при таких випробуваннях історичний досвід не потрібно відкидати повністю.

Вартим уваги, на нашу думку, є досвід узагальнення різних законодавчих актів до єдиного зведеного податкового закону, як це було при Ярославі Мудрому, що називався „Руською правдою”. У наш час подібну функцію зміг би виконувати Податковий кодекс.

Заслуговує на увагу історичний досвід диференціації оподаткування. Остання сприяла б більш об’єктивному стягненню податків, а головне – ефективності управління ними. Для підтвердження цього висновку ми наводили приклади як за часів князів Ольги, Ярослава Мудрого, так і царів Петра І , Олександра ІІ та гетьмана Скоропадського.

Ці та інші приклади з історії розвитку державного податкового менеджменту в Україні дають змогу нам стверджувати, що в майбутньому для здійснення ефективного управління в сфері оподаткування необхідно перш за все задовольнити потреби держави у висококваліфікованих податкових менеджерах, які могли б брати участь у розробці податкового законодавства, здійснювати планування податків, вміли регулювати економічні процеси в державі через оподаткування, а також здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів.

Література:

1.Буряченко А.Є. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С. 139–146.

2.Василик О.Д., Ларіонова Л.Д. Фінанси давньоукраїнської держави за князювання Ярослава Мудрого // Фінанси України. – 2002. – № 8. – С. 141–145.

3.Ковалюк О.М. Фінанси України княжої доби // Фінанси України. – 1998. – № 5. – С. 99–102.

4.Коломиец А.Г. Бремя „великих реформ”: финансы России в правление Александра ІІ // Финансы. – 2000. – № 11. – С. 62–66.

5.Комарова І.В. Історичні аспекти оподаткування селянства в Україні .-// Фінанси України. – 2001. – № 6. – С. 96–102.

6.Муравьева Л.А. Экономика и финансы России во второй четверти ХІХ века // Финансы и кредит. – 2001. – № 11. – С. 47–54.

7.Нечай Н. Фінансова та податкова політика України в 1917–1918 рр. // Вісник податкової служби України. – 1999. – № 26. – С. 48–51.

8.Нечай Н. Подушний податок: історія введення // Вісник податкової служби України. – 2000. – № 4. – С. 63–65.

9.Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика становлення. – К.: НДФІ, 2001. – 372 с.

10.Тимченко О.М. Податковий менеджмент. – К.: КНЕУ, 2001. – 150 с.