Історичний розвиток державного податкового менеджменту на території України

Наведені вище та інші міри уряду Скоропадського дали змогу мобілізувати до державного бюджету, наприклад: за введення цукрової монополії – 355 млн. крб.; за введення акцизу на тютюн – 148 млн. крб.; акциз на чай – 1,2 млн. крб.; митні збори – 51 млн. крб. тощо [7. – С. 48–51].

Радянська влада, яка прийшла на зміну Директорії Винниченка та Петлюри зупинила в лютому 1921 року утримання грошових податків і розформувала апарат управління податками [12. – С. 109].У період приналежності України до Радянського Союзу за допомогою державного податкового менеджменту контролювалися лише платежі підприємств і організацій недержавної форми власності і громадян, зокрема: прибутковий податок з колгоспів і платежі з прибутку міжгосподарських організацій, прибутковий податок з кооперативних і громадських організацій, державні податки з населення (прибутковий податок, податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян, сільськогосподарський податок), місцеві податки (з власників будівель, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інші) [9. – С. 150].

У період так названої перебудови державний податковий менеджмент відображав нові взаємовідносини податкоплатників з державою. У цей період підприємства отримали відносну господарську самостійність, появились приватизовані організації, що дало поштовх до розробки і прийняття 25 червня 1990 року Закону Української РСР „Про систему оподаткування” та 4 грудня 1990 року Закону Української РСР „Про державну податкову службу в Українській РСР” [9. – С. 150–151; 286].

На сучасному етапі розвитку державного податкового менеджменту стратегічне управління оподаткуванням здійснюють, на думку О.М. Тимченко [10. – С. 13], три групи органів державного управління:

1.Органи законодавчої та виконавчої влади, зокрема Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України. Верховна Рада України здійснює законотворчу діяльність у сфері оподаткування, бере участь у плануванні податків. Президент України видає Укази з питань оподаткування, не врегульованих законодавчими актами. Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України беруть участь у плануванні податків, здійснюють керівництво виконанням бюджету, розробляють і приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

2.Органи оперативного управління в податковій сфері, зокрема органи ДПС України, які здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати до бюджету податків та обов’язкових платежів.

3.Органи не фінансового профілю, які виконують лише окремі функції, пов’язані з податковою діяльністю.

Сучасний державний податковий менеджмент забезпечує виконання: прогнозування податкових надходжень, макроекономічних показників, податкового законодавства, аналізу причин порушення податкового законодавства; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; розробок нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; обліку платників податків та інших податкових платежів; контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повної та своєчасної сплати податків та обов’язкових платежів; стягнення донарахованих сум податків, недоїмки з податків, тарифів та інших санкцій; роз’яснення податкового законодавства громадянам; запобігання, розкриття, розслідування правопорушень податкового законодавства інших питань, які сприяють наповненню дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

Історичний досвід організації управління оподаткуванням свідчить, що ще за князювання Ярослава Мудрого досягався бездефіцитний бюджет Київської Русі. Це відбувалося за рахунок доброї організації збору податків та завдяки чіткій диференціації оподаткуванням. Доказом того, що Київська Русь була могутньою, висококультурною державою, є те, що в Києві було збудовано 400 церков, і найбільші з них це собор святої Софії і Десятинна церква.[2, с. 143-144].

Основною причиною розпаду Київської Русі були міжусобні війни. Спочатку син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський у 1169 році зруйнував Київ і пограбував церкви, а потім татаро-монгольська навала [3. – С. 101–102].

Як свідчить історія, удосконалення прямого оподаткування Петром І тобто переходу від натуральної податі до грошового подушного податку, дало змогу стабілізувати фінанси держави. У цей період державний податковий менеджмент став більш гнучким і, головне, оперативним [8. – С. 65].