Закон „про податок з доходів фізичних осіб” потребує вдосконалення

З метою спрощення тексту закону і однозначного його розуміння платниками податку та податковими агентами пропонується в пункті 22.4, яким регулюється етапність досягнення податковою соціальною пільгою розміру мінімальної заробітної плати, замінити слова „суми податкової соціальної пільги” на слова „мінімальної заробітної плати”, оскільки за законом розмір податкової соціальної пільги дорівнює одній мінімальній заробітній платі.

Серйозною проблемою в ході реалізації норм закону є підвищення з 10 % до 13 % ставки податку для фізичних осіб, зайнятих на підземних роботах (це стосується переважно вугільників і металургів). Якщо для працівників бюджетної сфери, які досі не сплачували, а з 2004 мають сплачувати цей податок (військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції ), запроваджено компенсації у вигляді підвищення заробітної плати, то для зазначеної категорії громадян компенсатори зниження реальної заробітної плати відсутні. Такими компенсаторами може стати лише адекватне збільшення номінальної заробітної плати, до чого роботодавці мають бути мотивовані шляхом закріплення відповідних положень у галузевих угодах та колективних договорах.

Фіскальним аспектом проблеми також не можна зневажати. Загроза оголення місцевих бюджетів може проявитися у випадку, якщо прогноз по сумах легалізації тіньових доходів не виправдається [7; 8]. З метою посилення мотивації до прискорення легалізації таких доходів представники уряду та організацій роботодавців ратують за найшвидше зниження обов’язкових відрахувань з фонду оплати праці, запровадження єдиного соціального податку. Проте хоч яким би не було привабливим зниження видатків на адміністрування пенсійного збору та страхових внесків, слід констатувати відсутність науково обґрунтованої бази обчислення такого податку, кола його платників та частки соціальних нарахувань, які „потягнуть” наймані працівники.За розрахунками Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, для компенсації втрат від зниження нарахувань на фонд оплати праці на 5 % необхідно „вивести з тіні” понад 12 млрд грн, тобто, виходячи з середньої заробітної плати „засвітити” майже 2 млн найманих працівників. Для порівняння: найбільші в Європі соціальні податки в Польщі (47 %) та Болгарії (44 %). Далі йдуть Росія (35 %), Швеція (26 %) і Великобританія (21 %). Співставлення розмірів соціальних відрахувань з розмірами зарплат свідчить про те, що там, де зарплати більші і де відрахуваннями від них розпоряджаються раціонально, державі вистачає й 20–25 % відрахувань.

Джерелами покриття втрат місцевих бюджетів від запровадження змін до цього закону має стати зростання сум податку з доходів фізичних осіб за рахунок збільшення розмірів заробітної плати як внаслідок економічного зростання в країні, так і від зростання частки заробітної плати у ВВП, як це визначено у Посланнях Президента України до Верховної Ради України, Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні. Іншими джерелами мають стати:

– запровадження з 2005 року окремих норм Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, зокрема, оподаткування процентів по банківських вкладах, оподаткування доходів від операцій продажу нерухомості та набуття спадщини;

– легалізація частини тіньової заробітної плати внаслідок зниження ставки податку та синхронного проведення пенсійної реформи;

– повернення до бюджету коштів у вигляді податку на додану вартість, акцизного збору, економія на субсидіях та соціальних допомогах внаслідок зростання доходів, а отже, й платоспроможного попиту громадян.

Прийняття запропонованих змін і доповнень до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” відверне двозначність трактування законодавчих норм податковими органами, виключить існуючу суперечність між законами України, сприятиме реалізації засад соціальної справедливості, всебічному гармонійному розвитку людини, більш повному задоволенню її потреб у разі виникнення скрутних ситуацій, гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством країн Європейського Союзу.

Реалізація зазначених змін і доповнень пропонується з 1 січня 2005 року.

Фінансово-економічне обґрунтування запропонованих до Закону змін

1. Орієнтовна сума внесків, яку сплачують члени профспілок в Україні за рік310 млн грн

2. Частка виплат та відшкодувань членам профспілок у сумі членських внесків18 %