Закон „про податок з доходів фізичних осіб” потребує вдосконалення

Відношення громадян до бюджету в окремих випадках залишилося невнормованими, тому доцільно доповнити закон нормами щодо звільнення від включення до сукупного оподатковуваного доходу компенсаційних виплат громадянам, у тому числі від втрат частки заробітної плати у зв’язку із затримкою її виплати, по нагородах за передачу у власність держави скарбів.

З огляду на необхідність приведення норм цього закону відповідно до Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” доцільно замінити терміни „податкова соціальна пільга” на „неоподатковуваний мінімум доходів громадян”, що змусить уряд дотримуватися законодавчо встановленого його розміру – не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновить економічну суть цього терміну. Такою суттю є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці, яка не повинна опускатися нижче рівня, що визначає стан злиднів. Якщо ж така ситуація має місце, то вона свідчить про перекладення податкового тягаря на найбільш малозабезпечені верстви населення та вилучення казною коштів, що є для них життєво необхідними. Наслідком цього стає недоспоживання та професійна й моральна деградація робочої сили.

Крім того, нормою закону, що суперечить статті 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні ґарантії”, є обмеження права на користування податковою соціальною пільгою громадян за розміром їх сукупного доходу. Зазначеним законом встановлено перелік гарантій, до якого, зокрема, включено неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Оскільки податкова соціальна пільга, по суті, є різновидом такої гарантії, то пропонується внести до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” зміни, якими встановити право на отримання пільги з податку у вигляді неоподатковуваного мінімуму всіма громадянами незалежно від розмірів їх доходів. Тим самим законодавство набере несуперечливого характеру, буде соціально справедливим і гармонізуватиметься із законодавством розвинених країн, які широко користуються зазначеною державною соціальною гарантією.

Слід також зауважити, що механізм застосування податкової соціальної пільги є економічно несправедливим, оскільки допускає дискримінацію при оподаткуванні доходів рівної величини за ознакою місця отримання доходу – якщо платник податку має не одне місце роботи й розмір доходу за одним з них дозволяє використовувати право на пільгу, вона надається, а якщо дохід, аналогічний за розміром сумарному доходу попереднього платника податку, виплачується за одним місцем роботи і його розмір перевищує ґраничну величину, встановлену цим законом, то пільга не надається [5].

Отже, доцільно скасувати пп. 6.5.1 Закону. За підрахунками, загальна сума економії коштів громадян внаслідок відмови від обмеження використання соціальної податкової пільги за ознакою розміру оподатковуваного доходу складе близько 420 млн грн у розрахунку на рік.В умовах демографічної кризи надзвичайно актуального значення набувають пільги для громадян, які мають на утриманні дітей. З огляду на це пропонується запровадити пільгу для громадян, які мають дітей віком до 18 років (у випадку продовження ними навчання на стаціонарних відділеннях навчальних закладів і за відсутності власних доходів – до 23 років). Норма ж закону передбачає пільги лише для батьків дітей (до 18 років), що утримуються в неповній сім’ї, та тих батьків, що мають троє та більше дітей.

При визначенні суб’єктів одержання податкової соціальної пільги у збільшених розмірах (п. 6.1.3) необхідно враховувати учасників бойових дій не лише під час Другої світової війни, а й у повоєнний час у країнах, де в цей період велися бойові дії (наприклад, Афганістан, Єгипет, Угорщина, Ангола, Чехословаччина тощо), а також батьків і одного з подружжя військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти при виконанні службових обов’язків, як це визначено Законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та враховано Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, і не допускати звуження існуючих прав громадян.

Що стосується умов надання нецільової благодійної допомоги, то слід визнати порушенням принципу соціальної справедливості у податковій політиці запровадження норми щодо обмеження права на отримання такої допомоги без оподаткування розміром доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги. Пропонується зняти зазначене обмеження, оскільки благодійна допомога надається у випадках фінансової скрути, коли вона є життєво необхідною. Уявляється, що претензії бюджету на частку такого доходу громадянина є економічно несправедливими. У зв’язку з цим пропонується викласти пп. 9.7.3 у редакції, що виключає норму стосовно обмеження права на отримання нецільової благодійної допомоги без оподаткування розміром доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги.

При визначенні відповідальності за порушення строків повернення суми надміру сплаченого податку пропонується включити до переліку осіб, які несуть таку відповідальність, місцеві фінансові органи, для яких законом не визначено термінів здійснення перевірок правомірності повернення бюджетних коштів. Згідно із змінами, внесеними 11.09.2003 до Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надміру стягнуті до бюджету [6].