Оподаткування фізичних осіб в Україні в контексті сучасної податкової політики
Проаналізувавши вищевикладене, з впевненістю можна стверджувати, що зменшення податкового навантаження шляхом віднесення до об’єктів оподаткування поряд із іншими доходами фізичних осіб доходів у вигляді процентів за борговими вимогами чи зобов’язаннями внесе і у без того складну та суперечливу вітчизняну систему оподаткування ще більше неясності та незрозумілості, адже викличе забагато запитань, відповіді на яких законодавець очевидно не передбачив під час прийняття Закону „Про оподаткування доходів фізичних осіб”.
На нашу думку, альтернативою зазначеному розширенню бази оподаткування для компенсації втрат дохідної частини державного бюджету від зменшення податкового навантаження можна вважати скорочення державних витрат на державне управління. Розпочинати таке скорочення державних витрат слід з державного управління у сфері оподаткування, тобто з Державної податкової служби України.
Слід зазначити, що чинна сьогодні організаційна структура державної податкової служби виконала першочергові завдання, поставлені перед нею, і по багатьох показниках вичерпала свій потенціал щодо підвищення рівня ефективності роботи. Діюча сьогодні система органів державної податкової служби України та її організаційна структура були сформовані відповідно до адміністративно-територіального поділу країни, де кожна з областей має свою власну підсистему органів державної податкової служби. Одним із недоліків такого принципу формування системи органів державної податкової служби, на нашу думку, є нехтування питомою вагою податкових надходжень відповідної області в загальному обсязі податкових надходжень у Державний бюджет України, чисельністю населення, що в ній проживають, кількістю зареєстрованих платників податків і деякими іншими факторами.
Так, загальна чисельність населення в таких областях, як Волинська, Рівненська, Тернопільська, Кіровоградська і Чернівецька прирівнюється лише до чисельності однієї Донецької області. Кількість зареєстрованих платників податків у таких областях, як Донецька, Дніпропетровська, Харківська, і міста Києва складає 33 % від загальної кількості платників податків в Україні. А загальний обсяг надходжень податкових платежів по таких областях, як Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська і Рівненська дорівнює податковим надходженням однієї Донецької області [22, с. 16–17].
Подолання такої ситуації вбачається в модернізації існуючої системи державної податкової служби шляхом переходу від нині діючої адміністративно-територіальної побудови структури органів державної податкової служби на регіональному рівні до створення податкових округів. Така модернізація передбачає територіальне об’єднання декількох підсистем державних податкових органів у межах областей, що мають близьке географічне розташування, подібні природні умови та галузі народного господарства. Перший крок для досягнення цієї мети уже зроблено – створення міжрайонних и об’єднаних державних податкових інспекцій.
Об’єднання податкових інспекцій та створення на їх базі податкових округів повинно враховувати наступні фактори: економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць, кадровий потенціал податкових інспекцій, матеріально-технічне забезпечення, кількість зареєстрованих платників податків, чисельність населення, географічне розташування, відстань між головним офісом і відділеннями, а також інші фактори [22, с. 18]. Як наслідок, реформування державного управління у сфері оподаткування дозволить скоротити витратити на утримання органів державної податкової служби України, вдосконалить її організаційну структуру, підвищить ефективність податкового контролю, що, в свою чергу, сприятиме збільшенню обсягів податкових надходжень до державного бюджету.Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що окреслені в даній статті питання зменшення податкового навантаження фізичних осіб шляхом розширення бази оподаткування потребують комплексного вирішення у поєднанні із зменшенням державних витрат. При цьому віднесення доходів платників податків до об’єктів оподаткування повинно передбачати механізми податкового контролю за їх своєчасною та повною сплатою, що дозволить уникнути складностей у податковій системі України та полегшить процес адмініструванням податків на такі доходи.
Література:
1. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебн. пособ./ Под общ. ред. док. юр. наук проф. С.В. Кивалова. – О., 2000.
2. Воротіна Н.В. Теоретичні питання оподаткування доходів громадян та аналіз змін законодавства у цій сфері за роки незалежності України/ Правова держава. – К., 2001. – Випуск-12.
3. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финасовое право: Учебн. пособ. – Х.: Легас, 2003. – 359 с.