Зворотний зв'язок

Оподаткування фізичних осіб в Україні в контексті сучасної податкової політики

Зважаючи на те, що надходження до державного бюджету від податку на доходи фізичних осіб разом складають значний обсяг дохідної його частини, Законом передбачається компенсувати бюджетні втрати, викликані зниженням податкової ставки вказаного податку, шляхом розширення бази оподаткування. До бази оподаткування Законом, зокрема, віднесено доходи фізичних осіб у вигляді процентів за борговими вимогами чи зобов’язаннями, які згідно з підпунктом 22.1.4. пункту 22.1. статті 22 зазначеного Закону оподатковуватимуться, починаючи з 01 січня 2005 року.

Зазначене розширення бази оподаткування, поряд із позитивним бажанням законодавця компенсувати втрати дохідної частини державного бюджету, викликані зниженням податкової ставки податку на доходи фізичних осіб, та забезпечити повною мірою фінансування державних витрат, має і ряд негативних наслідків, що не були враховані під час розробки та прийняття Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року.

По-перше, негативним моментом віднесення до об’єкта оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді процентів за борговими вимогами чи зобов’язаннями є законодавча неврегульованість механізму податкового контролю за дотриманням податкового законодавства податковими агентами. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що податкові агенти, якими в даному випадку виступатимуть банки та інші небанківські фінансово-кредитні установи, зобов’язані будуть при виплаті процентів на користь платників податку нараховувати, утримувати та вносити до бюджету податок у розмірі 5 % від суми таких виплат.

Стосовно форми податкової звітності Закон зазначає, що податковий агент зобов’язаний надати у встановлені строки податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів і загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств. При цьому інформація щодо окремого вкладу (депозиту) фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи-вкладника надаватись податковим органам не будуть. І це, на нашу думку, є закономірним явищем, оскільки зазначені відомості про вкладника складають банківську таємницю і розголошенню не підлягають в будь-якому випадку (винятком є запити правоохоронних органів). У зв’язку з цим виникають логічні запитання: яким чином податкові органи реалізовуватимуть покладені на них завдання щодо перевірки правильності, достовірності, повноти та своєчасності перерахування податковими агентами суми податків, утриманих при виплаті процентів за депозитними вкладами фізичних осіб, якщо інформація щодо таких осіб, суми нарахованих на них процентів, а також відомостей щодо вкладників не надаватимуться? Та чи не створить запропонована в Законі форма звітності сприятливе підґрунтя для порушення податкового законодавства?

По-друге, в Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” не врегульовано порядок обчислення, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами у банках чи небанківських установах, що знаходяться за межами території України. Пункт 9.2. статті 9 вказаного Закону, що регламентує відносини адміністрування податку на доходи фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами, стосується лише тих процентів, що нараховані за вкладами у банках та небанківських фінансових установах, які заходяться на території України. А стаття 2 цього ж Закону передбачає, що платниками податку на доходи фізичних осіб є резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження як на території України, так і за її межами. І знову виникає запитання: чи буде оподатковуватись дохід фізичних осіб, отриманий у вигляді відсотків за депозитними вкладами у банках і небанківських фінансових установах, що знаходяться за межами території України? Якщо так, то яким чином та на якій підставі податкові агенти-нерезиденти нараховуватимуть, утримуватимуть і вноситимуть до Державного бюджету України податок на доходи фізичних осіб у вигляді відсотків за депозитними вкладами? Якщо ж доходи фізичних осіб у вигляді процентів за депозитними вкладами у банках і небанківських фінансових установах, розташованих за межами території України, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, то це спричинить порушення одного із основних принципів побудови системи оподаткування в Україні – принципу рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, закріпленого у Законі України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року.По-третє, віднесення вказаним Законом доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді процентів за депозитними вкладами у банках чи небанківських фінансових установах до об’єктів оподаткування, не відповідає державній грошово-кредитній політиці. Зусилля Кабінету Міністрів та Національного Банку України сьогодні спрямовані на залучення заощаджень населення до банківських і фінансово-кредитних установ, оскільки такі заощадження є досить потужним фінансовим ресурсом, який на даний момент використовується в Україні не в повному обсязі. Оскільки банківські та інші фінансово-кредитні установи не користуються у населення довірою, а процентні ставки за депозитними вкладами є сьогодні невисокими, у населення відсутня мотивація до інвестування тимчасово вільних коштів у різного роду позики, облігації та депозитні вклади. Саме за такої ситуації введення податку на дохід фізичних осіб у вигляді процентів по депозитних вкладах не тільки сприятиме підвищенню мотивації населення до інвестування власних, тимчасово вільних коштів в економіку України, а навпаки перекреслить усі зусилля Кабінету Міністрів та Національного Банку України.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат