Пільговий механізм прибуткового оподаткування в Україні: проблеми та шляхи розв’язання

Стосовно прибуткового оподаткування юридичних осіб під податковими пільгами слід розуміти повне або часткове звільнення платника податків від податкових зобов’язань у суспільних інтересах. Залежно від того, які елементи податку беруться до уваги, пільги можуть виступати у формі вилучень – звільнення від оподаткування окремих об’єктів (предметів), знижок – зменшення податкової бази та кредитів – зменшення податкової ставки або окладу. Податкові пільги поділяються на дві великі групи: повні або загальні (які надаються всім платникам податків) і часткові або спеціальні (які надаються окремим категоріям платників податків) [2].У структурі пільг з податку на прибуток ДПА України на сьогодні виділяє такі їхні групи за призначенням:

1) для виправлення фінансового стану збиткових підприємств (зменшення оподатковуваного прибутку на суму балансових збитків, одержаних платником податку у попередніх звітних періодах);

2) для стабілізації фінансового сектора економіки (формування страхових резервів банківських і небанківських фінансових установ за рахунок збільшення їхніх валових затрат);

3) для підтримки окремих галузей економіки;

4) соціального призначення [8].

Ще однією пільгою при оподаткуванні податком на прибуток підприємств (що не включена до переліку ДПА) вважається застосування прискореної амортизації, яка дозволяє стимулювати технологічне оновлення підприємств. Проте з 1 січня 2004 року дія даної пільги в Україні скасована. На нашу думку, варто відновити порядок застосування даної пільги для підприємств, що потребують оновлення основних виробничих фондів і дозволити її використовувати не тільки до основних фондів третьої групи, як було передбачено раніше.

Актуальним напрямом розвитку пільгових механізмів щодо оподаткування юридичних осіб є стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Одним із способів такого стимулювання може бути маніпулювання податковими ставками. Так, з метою стимулювання інноваційного розвитку підприємства, які впроваджують інноваційні технології, потрібно оподатковувати за мінімальною ставкою 10 % протягом перших чотирьох – п’яти років. Про позитивний досвід застосування знижених ставок податку на прибуток для стимулювання розвитку підприємств свідчать проведені експерименти на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України [4].

Як доводить зарубіжна практика, важливою інвестиційно спрямованою пільгою щодо оподаткування прибутку підприємств є інвестиційний податковий кредит. Згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” інвестиційний податковий кредит – це відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий внаслідок реалізації інноваційних програм. На жаль, крім визначення інвестиційного податкового кредиту, поданого в зазначеному Законі, сьогодні не існує чіткого механізму його застосування. Для України важливо обов’язково визначити величину такого кредиту. А. Савченко та Н. Москалюк пропонують на зразок США поставити величину інвестиційного податкового кредиту залежно від вартості інноваційного проекту. Однак, зважаючи, що даний кредит є лише допоміжним джерелом фінансування інноваційного проекту, його частка не повинна перевищувати 30 % вартості інноваційного проекту.

Дослідження механізму пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україні свідчать, що оптимальний період дії податкової пільги становить чотири роки. За менший час пільга не спрацьовує, а за більший виникають можливості зловживань і втрати ефективності. Коефіцієнт еластичності приросту податкових надходжень бюджету за наданими пільгами становить 1,9, а дисконтований (з урахуванням індексу інфляції за чотири роки) коефіцієнт еластичності становить 1,72 [5].

Таким чином, діючий пільговий механізм прибуткового оподаткування в Україні має багато недоліків, водночас і великий регулювальний потенціал. Це вимагає виваженого використання механізму податкових пільг, адже надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткування у жодному разі не можна вважати ефективними стимулами та регуляторами підприємницької діяльності. Податкові пільги повинні мати чітке цільове призначення, застосовуватися протягом обмеженого періоду, а їхнє надання – суворо контролюватися державними органами.

Література: