Пільговий механізм прибуткового оподаткування в Україні: проблеми та шляхи розв’язання
– сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 статті 6 Закону;
– вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів І та II рівнів акредитації), у порядку й розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України [1].Другою складовою пільгового механізму оподаткування доходів фізичних осіб можна вважати податковий кредит. До його складу відносяться фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і визначають суму таких витрат. Ці документи не направляються до податкового органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом терміну, достатнього для проведення податкової перевірки щодо нарахування такого податкового кредиту. На суму таких витрат дозволяється зменшувати величину загального річного оподатковуваного доходу платника, одержаного ним за підсумками календарного року.
На думку С. Захаріна, від оподаткування необхідно звільняти кошти громадян, витрачені на отримання освіти та охорону здоров’я, на користування інформаційно-консалтинговими послугами, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення (з прирівнюванням їх до інвестицій у людський капітал), а також інвестиції у відкриття власної справи з метою стимулювання інвестиційної активності населення [6].
Згідно з Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” до витрат, які можна включати до складу податкового кредиту, відносяться наступні:
1) частина суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податків, що розраховується за визначеними Законом правилами;
2) сума грошових коштів або вартість майна, передана платником податків у вигляді пожертвувань чи благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, в розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
3) сума грошових коштів, сплачених платником податку на користь навчальних закладів для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня спорідненості, але не більше суми, визначеної в підпункті 6.5.1 статті 6 Закону, в розрахунку за кожний повний чи неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
4) витрати на лікування платника податків або членів його сім’ї;
5) витрати платника податків на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій за договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування як такого платника податків, так і членів його сім’ї першого ступеня спорідненості в певній сумі;
6) суми витрат платника податків на:
– штучне запліднення, незалежно від того, перебуває він у шлюбі з донором чи ні;
– оплату вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини;
7) до 1 січня 2006 року до складу податкового кредиту платника податків включалися грошові кошти, внесені таким платником податків на його пенсійний рахунок, відкритий в уповноважених холдинговою компанією „Київміськбуд” банках.
Підстави для нарахування податкового кредиту необхідно відображати у річній податковій декларації [1].
Отже, співставляючи витрати, які пропонується звільняти від оподаткування С. Захаріним, та витрати, які включаються до складу податкового кредиту згідно із Законом, можна стверджувати, що законодавцями зроблено перший крок у напрямі створення умов для стимулювання інвестиційної активності населення. Запровадження права на отримання податкового кредиту також є першим кроком до сімейного оподаткування в Україні, оскільки дружині або чоловіку надана можливість відшкодовувати витрати за навчання іншої половини.