Понятійний апарат фіскальної політики сприяння підприємництву

Податкові надходження та неподаткові платежі, що контролюються ДПА України, складають найбільшу питому вагу у надходженнях до Державного бюджету України. Порівняно з попередніми роками щорічно зростають абсолютні суми платежів, що повинні мобілізувати органи державної податкової служби України (ДПСУ) у поточному році. У 2004 році прогнозуються надходження до Державного бюджету України в сумі більше 60 млрд. грн. Найбільша питома вага цих сум припадає на прибутковий податок з громадян, ПДВ, податок на прибуток підприємств, тобто на платежі, проблеми справляння яких пов’язані з проблемами активізації підприємництва, укріплення фінансового стану підприємств, підвищення рівня заробітної плати, забезпечення виробництва сировинними та паливно-енергетичними ресурсами. Органи ДПСУ, виконуючи Закон України “Про Державний бюджет України” на відповідний бюджетний рік та реалізуючи визначену законодавством податкову політику, повинні сприяти виводу народного господарства, в тому числі базових (добувних) галузей та паливно-енергетичного комплексу, з кризового стану, інвестиційному процесу у підприємницькій діяльності, одночасно обґрунтовувати пропозиції-новації щодо вдосконалення цієї політики.

Обґрунтовані науковцями і фахівцями та висвітлені у літературних джерелах питання податкової політики не отримали однозначного тлумачення, вивчаються під різними кутами зору – відображаються тільки окремі аспекти її статики як відповідної діяльності держави тощо. Це й закономірно, оскільки дане питання надто проблемне. Так, податкова політика розглядається як діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків (такий розгляд надто загальний – авт.); діяльність держави із встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування до бюджету [4, c. 48–49]. Ці визначення взагалі-то відображають питання податкової політики, але тільки окремі аспекти її статики.

Інші науковці визначають податкову політику як ”сукупність заходів держави щодо впровадження системи податків і конкретних форм та методів їх справляння, що відповідають конкретним історичним умовам і враховують тенденції й менталітет нації. Саме податкова політика визначає характер і мету податкової системи, яка передусім має забезпечити необхідними ресурсами фінансування видатків держави” [3, c.107]. Зразу ж зазначимо, що податкова система не тільки повинна забезпечити коштами видаткову частину Державного бюджету України, а сприяти, наприклад, розвитку підприємництва як потенціалу зростання платежів до бюджету у наступних роках. Крім того, зауважимо, що пов’язувати податкова систему та податкову політику з тенденціями та менталітетом нації і не обумовитися щодо виробничих відносин і продуктивних сил – це ж взагалі не коректно.

Податкова політика, в першу чергу, повинна бути пов’язана з суспільним виробництвом, з розвитком підприємництва, його інвестуванням. Черваньов Д.М. констатує: “система оподаткування, що сьогодні діє на Україні, суперечить цілям, які поставив уряд відповідно до прийнятих програм. Недостатньо гнучке використання такого інструменту, як податкова політика, значною мірою стримує процес виходу України з кризи і сприяє подальшому спаду промислового виробництва”. Такий погляд щодо суперечливості податкової політики цілям уряду помилковий, оскільки цілями податкової політики і є сприяння виконанню прийнятих Кабінетом Міністрів України програм розвитку народного господарства, виконання Державного бюджету України на відповідний рік. Але саме цього критики податкової політики, як правило, не враховують.

Крім того, податкова політика не може сприяти подальшому спаду (цьому сприяє інше) промислового виробництва, в тому числі ресурсів. Спад чи зростання виробництва не настільки залежить від податкової політики, щоб вона виконувала вирішальну роль у розвитку виробництва, оскільки ця політика може виконувати тут регулюючу роль. Стан виробництва в першу чергу залежить від ресурсного забезпечення підприємств, цін на необхідні їм ресурси, конкурентоспроможності їх товарів, попиту на них тощо. В Україні на попит на товари і послуги негативно впливає ввіз товарів з-за кордону, часто дешевших, ніж вітчизняні аналоги, але не завжди більш якісних.Податкова політика виконує функцію регулюючу, а не надмірного викачування грошей у підприємств чи “казкового благодійника”. Вважається, наприклад, що “податкова політика поки що не враховує можливість інвестування початку діяльності підприємства за рахунок його засновників, забезпечення їм такого рівня доходу, який би міг зацікавити інвесторів у подальшому розвитку виробництва” [1, с. 437]. Але ж початкове інвестування залежить від фінансової спроможності засновників підприємства і потреб у коштах, а рівень доходу залежить від конкурентоспроможності продукції, результативності господарювання. Та й, взагалі, податкова політика не повинна враховувати можливості засновника ні з інвестування початку діяльності підприємства, ні продовження її, бо вона цих даних не може знати. Але податкова політика може регулювати рівень сплати податків на різних етапах діяльності підприємства.

Узагальнюючи критику податкової політики щодо того, що дійсно податкове навантаження на фінанси підприємств високе, зазначимо, що воно високе не тільки на Україні. Ми вважаємо, що рівень тиску – поняття відносне. Бо не тільки один цей фактор оподаткування впливає на фінансовий стан підприємства. На нашу думку, один фактор податкового тиску, хоч він і може бути суттєвим, має різні форми, але проблеми щодо процвітання чи згубної дії виробництва не вирішує.