Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків

Центри податкових округів ми визначили лише за ознакою зручності географічного розташування. Передбачаємо, що найбільші суперечності може викликати включення Криму до складу одного з округів. У багатьох це асоціюється з обмеженням компетенції автономії. Однак, нагадаємо, що влада автономії не має прав запровадження податків. Місцеві податки різняться по містах і районах Криму, а загальнодержавні – однакові по всій Україні. Тому наявність окремої податкової адміністрації в рамках автономії при об’єднанні всіх інших не може бути обґрунтована нічим, крім амбіцій місцевого керівництва.

Митні органи, відповідальні за адміністрування податків, пов’язаних із зовнішньоекономічними операціями суб’єктів господарювання, структурно включають Державну митну службу , регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управляння. Їх структура змінена в 1996-1998 роках . Виходячи з сьогоднішніх потреб держави, вона є оптимальною. Однак, слід відзначити наявність однієї проблеми, що може виникнути найближчим часом. В липні-серпні 2004р. в результаті перерозподілу повноважень щодо стягнення податкових боргів було прийнято рішення про припинення відповідної монополії податкової служби та надання аналогічних прав митній службі в межах її компетенції. У випадку прийняття запланованих змін у законодавстві, виникне необхідність створення у структурі митних органів специфічних підрозділів стягнення податкового боргу.

Інші органи адміністрування податків – фонди обов’язкового державного соціального страхування та Пенсійний фонд – мають, на наш погляд, не оптимальну структуру. Їх дроблення призвело до значного подорожчання адміністрування зборів, що підпадають під компетенцію відповідних підрозділів. З метою подолання цього недоліку вважаємо за необхідне переглянути сферу відповідальності цих управлінських структур. За нашим переконанням, названі Фонди мали б призначатися для витрачання акумульованих коштів. Організацію ж акумуляції (тобто, адміністрування зборів) доцільніше покласти на податкову службу, як це мало місце в практиці першої половини 90-х років. Наявна методологічна та технічна база податкової служби дозволила б значно здешевити адміністрування соціальних зборів. Тим більше, що ці збори тісно пов’язані з іншими податками: вони входять до собівартості продукції та валових витрат підприємств, а значить впливають на податки, що включаються до цін, та на податок з прибутку. Це ще один доказ недоцільності нарізного їх адміністрування. Таким чином, потреба в утриманні відділів по адмініструванню соціальних зборів у структурі відповідних Фондів відпала б.

Висновки. Як бачимо з викладеного, забезпечення ефективного управління процесом справляння податків потребує подальших змін структури задіяних органів. Наведене нами бачення шляхів вирішення проблеми є лише одним з варіантів, що можуть розглядатися владою при чергових спробах реформування відповідних служб. Однак, беззаперечною є сама нагальність потреби в такому реформуванні.Паралельно можна спрогнозувати навіть кількаразове повернення до цієї проблеми протягом найближчих десяти років. Це пояснюється тим, що вона не може бути вирішена разовим одномоментним актом через надзвичайну суб’єктивну впливовість вітчизняного чиновництва на політичні та економічні процеси в державі. Саме чиновники центральної ланки державної виконавчої влади кожного разу прийматимуть спроби збереження свого контролюючого впливу, не даючи змоги повномасштабного запровадження реформаторських рішень перш за все у питанні підпорядкування та перерозподілу повноважень між службами. Останнє вимагатиме додаткових наукових досліджень проблеми та посилення доказовості пропозицій.

Література:

1. Высоцкий М.Л. О шведском опыте налогового администрирования // http://www.mosnalog.ru/imns/index.asp

2. Налоги и налогообложение: Учебн. пособие для вузов / Под ред. И. Г. Русаковой, В. А. Кашина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 495с.

3. Про Державну митну службу України. Указ Президента України від 29.11.1996р. №1145/96 (в редакції Указу від 23.03.1998р. №216/98) // http://www.rada.gov.ua

4. Про затвердження стратегічного плану розвитку державної податкової служби України. Наказ ДПА України від 07.03.2003р. №160 // http://www.sta.gov.ua

5. Тарангул Л.Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і практика): Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 286с.

6. Черник Д.Г. Налоги в рыночной экономике. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 383с.

7. Ярошенко Ф. О. Трансформація державної податкової служби України: Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 368с.