Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків

- на центральному рівні – ДПА України;

- на регіональному рівні – від 6 до 10 міжобласних ДПА;

- на районному рівні – від 120 до 150 міжрайонних податкових інспекцій, які матимуть у своєму складі близько 600 місцевих відділень.

Наведене у комплексі з низкою інших заходів безсумнівно сприятиме покращанню фіскально-адміністративної системи держави. Перш за все це означатиме подолання проблеми громіздкості її управлінських структур та здешевлення за рахунок цього процесів адміністрування податків і платежів.Однак, впровадження запланованого може породити нові проблеми, що справлять значний вплив на поточне забезпечення доходів бюджетів усіх рівнів (і перш за все – місцевих). Серед таких проблем, на наш погляд, особливо слід зосередитися на двох основних:

1. адміністрування місцевих податків і зборів;

2. рівнозначність (наближеність) потенціалу областей у складі податкових округів (з метою рівномірного забезпечення доходів бюджетів усіх рівнів та вирівнювання розвитку регіонів).

Щодо першої проблеми. За даними ДПА України, на сьогодні трохи більше 400 державних податкових інспекцій базового рівня у питаннях адміністрування місцевих податків і зборів співпрацюють з 11533 сільськими, селищними і міськими радами. Кожен з цих місцевих органів влади наділений повноваженнями щодо запровадження місцевих податків і зборів, визначення розміру їх ставок, встановлення пільг та форм звітних документів. Лише з 1 січня 2004 року прийнято перші кроки щодо уніфікації форм звітності з місцевих податків і зборів. Таким чином, подальше об’єднання податкових органів змусить їх працювати зі значно більшими масивами різних звітних документів, різними ставками та пільгами з одного і того ж податку, що справляється у підконтрольних адміністративно-територіальних утвореннях. Останнє неминуче призведе до значного утруднення впровадження автоматизації процесів адміністрування податків, оскільки вони передбачають необхідною умовою саме уніфікацію справляння. Крім того, в Україні лише 6 з 14 діючих місцевих податків і зборів справляються у всіх регіонах країни (комунальний, з реклами, за паркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволів на розміщення об’єктів торгівлі). Всі ж інші є характерними лише для окремих областей. Це означатиме також утруднення роботи міжобласних податкових адміністрацій у частині методичного та методологічного забезпечення процесу адміністрування місцевих податків і зборів.

Передбачаючи можливі проблеми, ДПА України запропонувала для обговорення чотири імовірних варіанти їх вирішення:

1. передача всіх повноважень щодо адміністрування місцевих податків і зборів органам місцевого самоврядування;

2. передача всіх повноважень щодо адміністрування місцевих податків і зборів органам податкової служби (але за умови уніфікації ставок і порядків адміністрування);

3. розподіл повноважень щодо адміністрування місцевих податків і зборів між органами місцевого самоврядування та органами податкової служби у таких пропорціях:

а) органи місцевого самоврядування відповідають за адміністрування місцевих податків і зборів, по яких не передбачається звітних розрахунків (за видачу дозволів на розміщення об’єктів торгівлі, за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за видачу ордера на квартиру);

б) органи податкової служби адмініструють інші податки і збори, але за умови уніфікації пільг та порядку надання відстрочок.

1. збереження діючого порядку адміністрування місцевих податків і зборів.

На нашу думку, перший варіант не може бути застосований в Україні через неготовність системи як центральної, так і місцевої влади і самоврядування. Його впровадження потребуватиме створення інспекцій зі справляння місцевих податків. При цьому слід зауважити, що місцеві бюджети не мають резервів зростання витрат на управління. Крім того, маючи підпорядкування лише місцевим органам влади і самоуправління, такі інспекції змушені будуть самотужки долати проблеми напрацювання методологічної бази адміністрування місцевих податків і зборів, що означатиме її багатоваріантність. В сьогоднішніх умовах це потребуватиме цілої системи обміну інформацією з метою застосування у загальнодержавному масштабі найбільш ефективних методик адміністрування місцевих податків. Її створення та функціонування поки-що навіть не уявляється можливим ні з технічної, ні з фінансової точки зору. Паралельно до цієї виникає проблема забезпечення названих інспекцій кваліфікованими кадрами, створення системи їх перепідготовки та підвищення кваліфікації, системи контролю за діяльністю підрозділів. Особливо останнє питання на вітчизняних теренах викликає найбільше занепокоєння, оскільки відсутність вертикальної структури зазначених органів унеможливлює внутрішній контроль, а значить послаблює можливості боротьби з корупцією.Другий варіант означає обмеження прав і фінансових компетенцій місцевих органів влади і самоврядування. Він потребує зміни діючого законодавства з питань бюджету, податків, розмежування повноважень органів влади. Фактично його запровадження вимагає докорінної зміни владно-адміністративного устрою держави. В частині бюджетного і податкового законодавства запровадження єдиних ставок місцевих податків і зборів фактично означає, що держава повністю відмовилася від місцевих податків, замінивши їх на закріплені доходи місцевих бюджетів. Це не тільки не сприятиме посиленню фінансової основи місцевого самоврядування, а й створюватиме враження повної відмови України від сприяння розвитку місцевих громад на основі їх самозабезпечення.