Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків

Третій варіант ми ставимо поряд з другим, оскільки уніфікація пільг та порядку надання відстрочок з місцевих податків матиме наслідки, аналогічні уніфікації ставок. Крім того, такий крок унеможливить участь місцевих органів влади і самоврядування у регулюванні соціально-економічних процесів в регіоні.

Таким чином, за нашим переконанням, найприйнятнішим в сьогоднішніх умовах є збереження діючого порядку організації адміністрування місцевих податків і зборів як такого, що найбільше враховує технічні та фінансові можливості забезпечення відповідних процесів і сприяє впровадженню політики зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. Хоча, слід зазначити, що це означатиме необхідність деякого посилення додатковими штатними одиницями підрозділів податкової служби, які відповідають за адміністрування місцевих податків. Такий крок обумовлюється багатоваріантністю одного і того ж податку на підконтрольній території через існування на ній декількох органів самоврядування.

Щодо проблеми забезпечення рівнозначності (наближеності) потенціалу областей у складі податкових округів (з метою рівномірного забезпечення доходів бюджетів усіх рівнів та вирівнювання розвитку регіонів). Один з варіантів її вирішення запропонований Л.Л. Тарангул: “Для того, щоб створення міжобласних податкових округів не спричинило ускладнення щодо вирішення фінансових проблем адміністративно-територіальних одиниць, не позбавило можливості оперативно управляти фінансовими ресурсами на місцях, необхідно ретельно підійти до відбору критеріїв щодо об’єднання обласних державних податкових адміністрацій. На нашу думку, при виділенні податкових округів варто врахувати:

1. їх територіальну цілісність;

2. рівень соціально-економічного розвитку;

3. обсяг податкового потенціалу;

4. кількість платників податків.”

Згаданий автор пропонує взяти за основу формування податкових округів один з варіантів поділу території України на соціально-економічні райони, розроблений М. Пістуном. З урахуванням зазначених вище критеріїв поділу, нею подається така схема податкових округів: Південно-Західний (Державні податкові адміністрації Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської областей); Північно-Західний (Державні податкові адміністрації Волинської, Рівненської областей); Центральний (Державні податкові адміністрації Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської областей, міста Києва); Північно-Східний (Державні податкові адміністрації Сумської, Полтавської, Харківської областей); Східний (Державні податкові адміністрації Донецької, Луганської областей); Південно-Східний (Державні податкові адміністрації Кіровоградської, Запорізької, Дніпропетровської областей); Подільський (Державні податкові адміністрації Тернопільської, Вінницької, Хмельницької областей); Автономна Республіка Крим (Державні податкові адміністрації АРК та міста Севастополя); Південний (Державні податкові адміністрації Одеської, Миколаївської, Херсонської областей).

Принагідно слід зазначити, що формально Державна податкова адміністрація ще не визначила переліку та меж податкових округів. Існує лише концептуальне бачення у складі програми модернізації податкової служби та відповідних розробок Департаменту розвитку і модернізації державної податкової служби України. Згідно названих документів можна зробити висновок про те, що центральний податковий орган схиляється до створення 10 податкових округів на території країни: Кримський (Автономна республіка Крим та місто Севастополь); Київський (м. Київ, Київська та Чернігівська області); Львівський (Львівська, Волинська та Рівненська області); Івано-Франківський (Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська області); Вінницький (Вінницька, Хмельницька, Житомирська області); Одеський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області); Дніпропетровський (Дніпропетровська, Запорізька області); Донецький (Донецька, Луганська області); Черкаський (Черкаська, Полтавська, Кіровоградська області); Харківський (Харківська, Сумська області).З наведеного видно: підходів щодо вирішення цього питання багато, але “...говорити про мережу податкових округів однакової потужності досить складно, оскільки через природні, соціально-економічні, демографічні чинники рівень розвитку регіонів різний. Різні також їх податкова база та податковий потенціал.” . Однак, ми вважаємо, що при створенні податкових округів крім соціально-економічних чинників слід врахувати історичні та традиційно-ментальні. Достеменно відомо, що історичні звичаї, традиції та ментальні особливості справляють значний вплив на готовність населення співробітничати з фіскальними органами, а отже і на ефективність податкової системи. Виходячи з цього, врахування зазначених чинників потребує коригування методики роботи з платниками в різних місцевостях, адже остання залежить не лише від виду економічної діяльності суб’єкта оподаткування, а й від особистісних характеристик конкретної людини (посадової особи підприємства чи підприємця – фізичної особи). Ми спробували поєднати соціально-економічні, історичні, традиційно-ментальні чинники та з одночасним їх врахуванням визначити податкові округи на території України. На підставі цього, а також з врахуванням наявних напрямків взаємних товаро- і капіталопотоків між областями, наводимо наше бачення об’єднання податкових органів обласного рівня: Галицько-Буковинський округ з центром у місті Івано-Франківську (Закарпатська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька області); Полісько-Подільський округ з центром у місті Хмельницькому (Волинська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька області); Центральний округ з центром у місті Києві (місто Київ, Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Черкаська області); Східний округ з центром у місті Дніпропетровськ (Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька області); Південний округ з центром у місті Миколаїв (Кіровоградська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна республіка Крим та місто Севастополь).