Проблеми формування ефективної структури служб, задіяних в адмініструванні податків
В ФРН податкова служба є частиною Міністерства фінансів. У складі цього органу виконавчої влади функціонує Федеральне податкове управління. У його підпорядкуванні створені підрозділи згідно адміністративно-територіального поділу Німеччини – податкові управління земель і т.д.Податкові органи Королівства Швеція також є структурою Міністерства фінансів. Центральному податковому відомству Міністерства фінансів підпорядковано 10 регіональних податкових управлінь. До складу цих підрозділів входять місцеві податкові відділи. Директори регіональних управлінь мають у своєму підпорядкуванні також відділення по роботі з великими підприємствами. При цьому слід відзначити, що на національне податкове відомство покладено не лише питання оподаткування, а й ведення актів цивільного стану, перепис населення.
У США функції адміністрування податків і платежів покладені на Службу внутрішніх доходів (СВД), яка також входить до складу Міністерства фінансів. Її чисельність – близько 120 тис. чоловік. Центральному апарату СВД підпорядковано 7 регіональних та 58 окружних податкових управлінь.
Як витікає з цієї короткої спроби аналізу, в розвинених країнах податкові служби являють собою структурні підрозділи Міністерства фінансів. Україна ж (як і сусідня Росія) має окремий орган центральної виконавчої влади, що відповідає за справляння податків і зборів. Спробуємо відповісти на питання: чому так склалося і чи доцільно продовжувати таку практику у майбутньому?
Перші роки становлення незалежної України викрили одну досить значну особливість вітчизняного державного управління: відсутність відповідного досвіду та власної методологічної бази. Це породжувало значні вади економічної політики в цілому та податкової зокрема. Разом з тим, перехід до нових умов господарювання потребував кардинальної перебудови перерозподільних механізмів. Іншими словами, треба було напрацьовувати нову методику стягнення податків. Проблеми надвисокого дефіциту бюджету на фоні загальноекономічних стагфляційних процесів вимагали вирішення цього завдання якнайшвидше. Природно, що саме окрема управлінська структура могла у найбільш стислі терміни максимально консолідуватися для виконання подібних завдань загальнонаціонального масштабу.
Державна податкова адміністрація (ДПА) дійсно змогла забезпечити сталість та стабілізацію надходження податків до бюджету. Це було досягнуто як на основі вдосконалення структури служби у напрямку забезпечення її інтегрованості, так і на основі напрацювання методологічної бази адміністрування податків.
Однак, на майбутнє, під час еволюційного реформування податкової системи, на наш погляд, необхідність подальшого існування окремого податкового відомства відпала. Державна податкова адміністрація вичерпала можливості автономного забезпечення поступального розвитку підсистеми адміністрування податків як у організаційному, так і в методологічному плані. Останнє має підтвердженням листи ДПА підрозділам базового рівня з рекомендаціями по проведенню податкових перевірок. Вони свідчать, що в пошуках максимального фіскального ефекту ДПА почала досить своєрідно (часто і дивно!) трактувати методологічні засади обліку і навіть економічну термінологію, що не завжди сприймалося методологами з питань обліку у Міністерстві фінансів! На тлі цього особливо яскраво виявляють себе суперечності, що виникли в наслідок рішення про створення відповідного органу державної виконавчої влади:
- значне розширення апарату державного управління, що породжує додаткове навантаження на бюджет країни ;
- деяка неузгодженість політики відомств відносно доходної та видаткової частин бюджету. Дві неподільні частини бюджету виявилися у компетенції різних органів виконавчої влади (Міністерства фінансів та ДПА).
Виходячи з викладеного, за нашим переконанням, в Україні виявила себе необхідність звернення до позитивного досвіду розвинених країн та реорганізації податкової служби на умовах включення її органів до структури Міністерства фінансів (з відповідним скороченням надлишкових управлінських підрозділів і штатних одиниць).
Якщо зосередитися на внутрішніх резервах системи податкової служби щодо досягнення якісно нового рівня адміністрування податків незалежно від підпорядкування, то у процесі модернізації служби перш за все передбачається зміна структури її органів.
Останній варіант стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року було затверджено наказом ДПА від 07.04.2003р. №160. Серед іншого ним передбачається організаційна консолідація податкових органів та перехід від податкових адміністрацій за адміністративно-територіальним принципом до податкових округів та міжрайонних інспекцій. Орієнтовно планується така кількість податкових органів: