Ретроспективна періодизація розвитку оподаткування

У результаті об’єднання слов’янських племен у VIII–IX століттях зароджується держава Київська Русь, на території якої було встановлено оброк – плату за користування предметами, що стягувався як із завойованих племен, так і з одноплемінників на основі консолідованої відповідальності. Кошти знову ж витрачаються на утримання військової організації.

Таким чином, на території Київської Русі, як і в усьому світі, „війна породила податки”. Основу доходів казни складали дари, поклони, оброк і данина, що носили нестабільний та невпорядкований характер.

ІІ. Оподаткування у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої (XIV–XVI століття).

Оподаткування характеризується переважанням прямих податків, ліквідацією консолідованої відповідальності общин за сплату податків (справляння проводилося васалами короля особисто з кожного платника), застосуванням розкладної форми справляння податків, посиленням нерівності платників на релігійному підґрунті, частковим запровадженням оренди права на справляння податків.

ІІІ. Податки козацької доби (XVI–XVII століття).

У цей період переважали прямі реальні податки, які стягувалися за натуральними ознаками з видів господарської діяльності. Порівняно з Європейськими державами податковий тягар був значно нижчим. Фіскальні служби були нерозвинеми. Основною рисою податкової системи козацької доби було поєднання у питаннях конструювання фіскальних інструментів історичного досвіду часів Київської Русі та Литовського князівства із застосуванням самобутніх, національних форм стягнення, а також активне запозичення досвіду сусідніх держав.

IV. Оподаткування у складі Російської імперії (кінець XVII початок XX століття) та на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорської імперії (кінець XVIII–XIX століття).

Населення України виконує натуральні, грошові та трудові повинності на користь казни Російської імперії. Підвищується роль непрямих податків (акцизів), що становили основу доходу бюджету. Поряд з цим у питаннях прямого оподаткування спочатку було введено подушний податок, а після його відміни основну увагу перенесено на прибутково-майнові податки. Посилюється податковий контроль.

Податковий тиск на західноукраїнських землях був меншим ніж у Російській імперії. Податкова система Австро-Угорської імперії характеризувалася високим рівнем поземельного оподаткування та фіскальними монополіями.

V. Податки періоду Української Народної Республіки, Гетьманату та Директорії (початок ХХ століття).

Аналізуючи податкову політику України 1917–1919 років можна зробити висновки, що урядом було пролонговано податки царської Росії зі змінами розмірів ставок. Однак відмінністю, що одночасно було найбільшим досягненням тодішніх урядів, стало введення фіскальних монополій на цукор і спиртне.

VI. Податкова система України за радянських часів (ХХ століття). Побудова фінансової системи СРСР ґрунтувалася на думці В.І. Леніна про те, що в галузі фінансів РСП буде проводити прогресивний прибутковий і майновий податки у всіх випадках, коли буде можливість... Все ж, перші роки існування СРСР, незважаючи на висловлені прагнення, оподаткування носило регресивний характер. Не вдавалося замінити велику кількість податків і зборів на струнку систему. На початку 30-х років була проведена податкова реформа, в результаті якої податки згрупували в дві великі групи: податок з обороту та відрахування від прибутку. У першу групу ввійшли: промисловий, акцизи та інші податки; у другу – прибутковий, відрахування від прибутку тощо. Було ліквідовано індивідуальні акцизи.

У воєнні роки знову було збільшено кількість податків, що призвело до великого навантаження на доходи громадян.

Післявоєнний етап історії оподаткування СРСР характеризувався зниженням податкового тиску в основному в результаті впровадження ряду заходів урядом М. Хрущова. Держава остаточно перейшла до вилучень прибутків підприємств через нормативний розподіл. Таким чином, дохід держави формувався не за рахунок податків, а за рахунок прямих вилучень валового національного продукту, який виготовлявся на основі державної монополії.