Жан-Жак_Руссо
Вирішуючи питання про природу душі, Руссо в дусі християнського богослов'я визнавав, що душа безсмертна, що в загробному світі її чекає інше життя і, щоб заслужити щасливе загробне життя, люди повинні вести доброчесний і чесний спосіб життя. Саме цей спосіб життя Руссо і зводить у ранг релігії: " От щира релігія, єдина, що не допускає ні зловживань, ні нечестия, ні фаталізму... Нехай собі проповідують ще більш піднесені релігії, - я не визнаю ніякий інший " [Руссо Ж.-Ж., Вибрані праці.,т.1,с.581].
Але для щирої релігії, вважає мислитель, немає необхідності вірити, що людина від народження зіпсований, що на ньому нібито лежить проклін первородного гріха. Тому людина від природи повинний бути добрий і досконалий.
Таким чином, Руссо протиставляв офіційним феодально-клерикальним догматам і атеїстичному світогляду нову форму " цивільної релігії" - релігію суспільного договору.
" Догмати цивільної релігії,- писав Руссо,- повинні бути прості, нечисленні, виражені точно, без роз'яснень і коментарів. Існування Божества могутнього, розумного, благодійного, завбачливого і турботливого; загробне життя, щастя праведних, покарання злих, святість суспільного договору і законів - от догмати позитивні" (Руссо Ж.-Ж., Трактати,с.254-255).
Дійсне служіння богу - це служіння йому в серце, і гарний священик - служитель добра. Не бути фанатиком, не жадати від інших беззаперечного дотримання безглуздих обрядів, а реально діяти добро - от що повинно бути змістом діяльності віруючого людини.
До догматів "цивільної релігії" Руссо зробив наступні доповнення: немає релігії одного народу, що виключає всі інші релігії, варто терпіти усі релігії, що не суперечать боргу громадянина.
Релігійні погляди Руссо, однак, не були цілком визначеними: він, то відходив від протестантизму до католицтва, то повертався до відкинутого віровчення, що не сприяло підвищенню довіри до його ідей.
III. РУССО І РОСІЙСЬКА СУСПІЛЬНА ДУМКА XIX СТОЛІТТЯ.
Суспільні ідеали Руссо вплинули на демократичні шари російського суспільства.
Так, А.Н. Радищев вважав себе активним прихильником і прихильником Руссо . Він дуже високо цінував його теорію суспільного договору і намагався нею скористатися для виправдання народних хвилювань і заколотів проти поміщицької тиранії, проти "неправосуддя государя" і кріпосницького режиму уособлюється, що їм жорстокого. Теорія суспільного договору одержала відображення й в адміністративних проектах Радищева. Він намагався конкретизувати теорію суспільного договору, пропагуючи буржуазні суспільні відносини, що тільки зароджувалися в лоні російського кріпосництва.
Демократичний -революційно-демократичні ідеали Руссо були добре знайомі і декабристам, серед яких були широко поширені заборонені переклади його добутків.
Високо цінували демократичні ідеали французьких просвітителів Н.Г.Чернишевський, Н.А.Добролюбов, А.И.Герцен і інші.А.И.Герцен часто підкреслював те, як велике був вплив революційно-демократичних ідей Руссо на його свідомість і ранні погляди:" Ми так само переживали Руссо і Робеспьера, як французи" [ Герцен А.И., Зібрання творів.,М.,1954р.,т.3,с.313]. У Руссо Герцен бачив не тільки видатного демократичного мислителя, але й ідеолога французької дрібної буржуазії, що дали якобінцям гостра ідейна зброя.
Г.В.Плеханов у своїй статті " Жаку-Жан-жак Руссо і його навчання про походження нерівності між людьми" відзначав величезну теоретичну заслугу Руссо в тім, що він не задовольняючи господствовали в XVIII столітті ідеалістичним поглядом на хід розвитку освіти, спробував глянути на цей хід з погляду матеріалістичного положення, відповідно до якого не мислення визначає собою буття, а буття визначає собою мислення.
Крім того, багато хто не без підстави думали, що ,якби не було Руссо, не було б і Великої французької революції 1789 - 1794 р., що саме його "обурена думка" привела до переворотів у соціальному і політичному житті Франції і возвестила про початок революційної епохи в житті європейського суспільства.