Жан-Жак_Руссо

Діячі другого етапу французьких просвітителів - Дідро, Гельвецій, Гольбах і ін. - були у своїй більшості матеріалістів. Центральною подією цього етапу можна вважати випуск " чи Енциклопедії Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел" у 1751-1780 роках. Ця робота давала людям деяке загальне представлення про навколишній світ, на основі котрого вже повинна була формуватися самостійна здатність судження в кожної людини, що робить його суверенною особистістю.В міру наближення революції вплив добутків, що містять більш радикальну критику феодального ладу. Це, насамперед, трактат Ж.Ж.Руссо "Про суспільний договір" (1762).

Найважливіші ідеї Освіти - ідея знання, освіти й ідея здорового глузду. З культом здорового глузду, розуму зв'язане прагнення просвітителів підкорити ідеальному початку і суспільний лад, державні установи, якою, за їхніми словами, належало піклуватися про "загальне благо". Проти феодально-абсолютистської держави була спрямована теорія суспільного договору,відповідно до якої держава являла собою інститут, що виник шляхом висновку договору між людьми; ця теорія надавала право народу позбавити влади государя, нарушевшего умови договору.

Деякі з просвітителів покладали надії на " освіченого монарха ", розраховуючи надалі на проведення необхідних реформ, - так виникла ідея посвещенного абсолютизму.

Зброєю боротьби з феодальним світоглядом була для посветителей і історія, що вони розглядали як "школу моралі і політики". Для просвітительських поглядів на історію найбільше характерно наступне: вигнання теології з пояснення історичного процесу, різко негативне відношення до середніх століть, преклоніння перед античністю, віра в прогрес, визнання закономірного характеру розвитку, підлеглого визначеним "природним законам".

В області економіки більшість просвітителів вважали нормальним змагання приватних інтересів, вимагали уведення свободи торгівлі, правових гарантій приватної власності від феодальних обмежень і сваволі.

У відповідності з усією системою поглядів просвітителів, з вірою у велику перетворюючу силу розуму знаходилося і їхнє особливе розуміння проблем виховання. Вони не тільки нещадно критикували пережитки середньовічної системи виховання, але і внесли нові принципи в педагогічну науку (Локк, Гельвецій, Дідро, Руссо й інші) - ідеї вирішального впливу середовища на виховання, природної рівності здібностей, необхідності відповідності виховання людській природі, природним здібностям дитини, висували вимоги реального утворення.

Діячі Освіти протиставляли християнсько-релігійної моралі з властивої їй ідеєю відмови від мирських благ ідеї емансипації особистості, індивідуалістичні теорії "розумного егоїзму", мораль, засновану на здоровому глузді. Але в цю же епоху, особливо напередодні Великої Французької революції, одержали розвиток і інші принципи - виникла ідея нової гражданственности, що вимагала самообмеження особистості. Благо держави, республіки ставиться вище блага окремої людини.

Ідеологія Освіти знаходила вираження й у різних художніх напрямках літератури, образотворчого мистецтва: просвітительському класицизмі, просвітительському реалізмі, сентименталізмі.

Для письменників епохи Освіти характерне прагнення наблизити літературу до життя, перетворити її в діючий фактор, що перетворить суспільні права. Літературу Освіти відрізняло яскраво виражений публіцистичний пропагандистський початок; вона несла високі цивільні ідеали, пафос твердження позитивного героя і т.д.

Яскраві образи просвітительської художньої літератури дали Вольтер, Руссо, Дідро, Бомарше у Франції; Г.Месинг,И.Геті, Ф.Шиллер у Німеччині; С.Річардсон, Г.Філдінг, Т.Смоллетт,

Р.Шерідан в Англії й інші.

Основними напрямками в образотворчому мистецтві цієї епохи були класицизм, обретший чітко просвітительський відтінок у творчості архітектора К.Н.Леру і живописця Ж.Л.Давида у Франції, і просвітительський реалізм, що поширився переважно в живописі і графіку У.Хогарта в Англії, Д.Н.Ходовецкого в Німеччині й ін.

Ідеї освіти вплинули і на музику, особливо у Франції, Німеччині, Австрії. Нова система эстетических поглядів просвітителів не заділи музично-драматичного мистецтва безпосередньо підготувала оперну реформу К.В.Глюка, що проголосили "простоту, правду і природність" єдиними критеріями краси для усіх видів мистецтва.