Віктор Ющенко – українська надія чи міф?
Однак Юлія Тимошенко переступила межу і майже одразу ж після свого призначення вдарила по структурах Олександра Волкова (мається на увазі розголос сенсаційної новини – ми маємо потужний борг перед Росією; і це сказано через два місяці після того, як Ігор Бакай, тодішній голова НАК “Нафтогаз України”, заявив, що ми не маємо перед Росією ні копійки боргу за газ). Олександр Волков спробував захистити свого однопартійця і близького співробітника Ігора Бакая, але Віктор Ющенко був непохитним. “Холодна війна” протривала до березня, аж доки нерви у Бакая не здали. Він написав заяву про звільнення. Ющенко, який перебував у цей час у закордонній поїздці, підписав заяву Бакая.
Проте діяльність Уряду стала тією детермінантою, яка визначила процес зближення двох партій – “Демократичного Союзу” (О.Волкова) та Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) на антиющенківській та антитимошенківській основі. На початку року чимало слів було сказано про можливість створення спільного блоку. Наразі цей блок ДС/СДПУ(о) існує де-факто, але в силу ряду причин не оформлений де-юре.
На нещодавньому з'їзді СДПУ(о) Віктор Медведчук у своїй доповіді, відверто знущаючися над Прем'єром, запропонував йому вступити до партії, аби таким чином показати відданість соціал-демократичним ідеям і бажання реально змінити суспільно-політичну ситуацію в державі. Мені особисто це нагадало відомий виступ Андрія Вишинського у 1949 році, який запропонував країнам НАТО прийняти до блоку ще й Радянський Союз, аби засвідчити миролюбні наміри.
Останнім часом до середовища опонентів Віктора Ющенка долучився ще й Секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук, який одночасно намагається лобіювати інтереси Росії та клану Медведчук-Суркіс. Останні доповідні і заяви Марчука витримані у руслі опонування Ющенкові і Тимошенко.
Хто вийде переможцем з цієї гри – Ющенко чи олігархи – покаже час. Але варто відмітити, що всяка дія породжує протидію. І всякий олігарх породжує антиолігарха. Адже під крилом Ющенка поступово “олігархізується” Юлія Тимошенко, і цього також не можна не помітити. Тому процес боротьби може перетворитися на замкнене коло.
ПРОРАХУНКИ
Уряд за півроку своєї діяльності зробив чимало прорахунків. Іноді вони диктувалися безвихіддю ситуації. Іноді – просто тиском на Уряд згори, з президентського оточення. Отже, спробуємо розглянути ці прорахунки.
Прорахунок перший. Визнання українських боргів за спожитий російський газ. Те, що Юлія Тимошенко підписала українські зобов'язання по $2,233 млрд., носило в першу чергу політичний характер. Юлія Володимирівна вирішила відімстити Ігореві Бакаєві за те, що у 1998 році він майже повністю усунув її з газового ринку. Але на фоні наявного 16-мільярдного боргу зайві два мільйрди можуть стати просто згубними для України.
Прорахунок другий. Дозвіл на активну бізнесову діяльність в Україні структур ЛУКОЙЛу. Павутина корпорації ЛУКОЙЛ є настільки потужною, що ризикує поглинути всю економічну систему України. Наразі Уряд Ющенка фактично передав у розпорядження корпорації та її генерального директора Вагіта Алекперова калуський хімкомбінат “Оріана” та Одеський нафтопереробний завод. Цікаво, але до обох об'єктів приглядалися структури Суркіса і Медведчука. Чи не діяв Ющенко за принципом “Назло ворогам козу продам, щоб діти молоко не пили”? Тобто, хай краще в руки Алекперову, аби не Суркісу? Кажуть, що апетити Алекперова після цих перемог на українському ринку сильно зросли і нині він приглядається до західноукраїнського регіону, зокрема до Дрогобицького НПЗ “Галичина”.Прорахунок третій. Повернення на український ринок газу російської компанії “Ітера Холдинг”. Восени має запрацювати спільне підприємство НАК “Нафтогаз України” та міжнародної компанії “Ітера”. У результаті під контроль цієї структури потрапить увесь український газовий ринок. Не важко припустити, що поступово внаслідок такого роду діяльності український газ повністю контролюватиметься з російської сторони.
Існує й ряд інших нюансів. У своїй промові під час обрання на пост Прем'єр-міністра Віктор Ющенко запропонував для втілення дві програми – 100 днів і 1000 днів. Сто днів давно минули, а про втілення цієї програми ніхто не прозвітувався. 1000 днів тривають, але ніхто не знає, чи втілюється ця програма на практиці. Практично не видно роботи гуманітарного блоку уряду.
І тому Уряд Ющенка є за що критикувати. І його потрібно критикувати.